Глава 4

У Палаці спорту панувала напружена тиша. Ми з подругами стояли в першому ряду. Весь зал затамував подих. І раптом — як і минулого разу — світло згасло.
Тиша.
Аж раптом з динаміків пролунав потужний звук биття серця. Раз. Два. Три…
І з вибухом світла сцена спалахнула, музика рвонула, і посеред неї з’явився він. Бондар.

Зал вибухнув криками. Почалося.

— Привіт, Київ! Ви готові порвати цей концерт?! — вигукнув Макс у мікрофон прямо перед нами.
— Так! — пролунало одразу з натовпу щасливих фанатів.
— Не чую! — приклав він долоню до вуха.
— Так!!! — закричали всі так голосно, що я ледь не оглухла.
— Тоді — починаємо! — останнє, що він сказав перед тим, як сцена вибухнула енергією.

Подруги були в повному ступорі, особливо Алла. У мене тремтіло все тіло, а серце билося так сильно, ніби хотіло вистрибнути з грудей. Коли він підходив ближче до натовпу — я майже зомліла.

Цього разу все було ще масштабніше. Сцена виглядала, наче портал в інший світ — світ музики і світла. Лазери били яскравіше, дим був густішим, а кожен звук проникав аж до кісток. Силует Бондаря з’явився не просто ефектно — він виник, наче герой зі сну, що ожив прямо на наших очах.

Його голос був ще хрипкішим, сильнішим, а натовп кричав ще гучніше, ніж будь-коли — ніби це була не просто зустріч, а повернення легенди. Алла була права: цей концерт був ще кращим за попередній. Виступи — ефектніші, пісні — веселіші і водночас зворушливіші. А сам Макс — зблизька — здавався ще привабливішим та чарівнішим.

Уся зала була охоплена неймовірною енергетикою, яка прошивала повітря, немов струм високої напруги. Музика лилася потоком, бас вибивав ритм у грудях, а Макс рухався сценою, як ураган, підкорюючи кожен її сантиметр. Його голос пронизував тіло, змушуючи серце вибухати емоціями. Лазери відбивалися від його силуету, і натовп, захоплений, рухався в такт — підкоряючись єдиному королю цієї ночі.

Алла танцювала, ніби закохана, Карині теж все шалено подобалося.
Під час чергового виступу Макс почав підходити до перших рядів — потискав руки, брав подарунки, роздавав автографи. Я мало не знепритомніла, коли він поглянув мені в очі і торкнувся моєї руки.

З того моменту — він усе частіше дивився саме на мене. Не на Аллу, не на Карину, не на когось іншого. Саме на мене.

Його погляд був чистим, щирим, чарівним… і трохи ніяковим.
Щоразу, коли він зустрічався з моїм, весь світ навколо зникав.
Залишались тільки ми — я і Бондар.
Його усмішка була м’якою, майже змовницькою. Я не могла повірити, що все це відбувається насправді. Макс продовжував співати, а я стояла, зачарована. Не відчувала ні підлоги під ногами, ні шуму навколо.

Цей концерт став для мене найкращим моментом у житті.

Перед наступною піснею він зробив паузу.
Підняв мікрофон до губ і, посміхаючись, сказав:

— А зараз я хочу запросити на сцену одну особливу фанатку, яка вразила мене своєю енергією і голосом.

Його погляд одразу впав на мене.

— Ти! — Я озирнулась, не вірячи, що це справді мені.
— Так, ти, в першому ряду! Готова заспівати зі мною?

Всі погляди обернулись на мене, і серце почало шалено калатати. Я глянула на подруг. Карина тремтіла і кричала від шоку. Алла дивилася на мене з радістю і підтримкою, підморгнувши.
Я опустила погляд, не знаючи, що робити.
Але подруга штовхнула мене ліктем і кивнула:
— Іди! Це твій шанс!