Глава 9

-Як це зрозуміти? - сказала мама.

-Валя, давай підемо спати. Вони втомлені, хай сплять. Завтра поговоримо.

-Ні! Я зараз їх розбужу!

-Тихіше, Валечко. - тітка взяла Валю за руку, і вони вийшли з кімнати.

Орися вимкнула світло.

Вона ледь вмовила Валю піти спати.

Валя довго не могла заснути...

Вона думала про ту майбутню розмову.

Її непокоїли думки про Ніку...

Невже у доньки серйозні стосунки з хлопцем? Чи позавчора вона гуляла з ним?

Врешті мама змогла заснути через дві годинки.

Сонечко привітно заглядало у кімнату до сплячого Тохи і сплячої Ніки.

Промінчик "торкнувся" обличчя дівчини. Точніше її ока.

Це змусило Ніку прокинутися.

-Тоха? Блін.

Ніка обережно підняла його руку зі своєї талії, і встала з дивана.

Вийшла у коридор, побачила взуття мами. Ніка була шокована! Невже мама бачила її і Тоху?

О ні!

Раптом хтось відчиняє двері, це була тітка!

-Ніко? Ти вже прокинулася?

-Та... так... - дівчина відчула, як почервоніла.

-Давай вийдемо на кухню?

-Добре...

-Що це за хлопець? Ти любиш його?

-Це мій друг... Тоха.

-У вас серйозні стосунки?

-Ну... Так ми зустрічаємося. Будь ласка, не кажіть мамі.

-Я не скажу. Але, вона ж мати!

-Мама буде на мене кричати. А я люблю Тоху! Ви не подумайте, у нас не було нічого такого!

-Я вірю тобі. Але, зараз швидко кажи тому хлопцеві, щоб він пішов, бо якщо зараз прокинеться твоя мати, то усім буде погано.

-Гаразд...

Ніка ввійшла до кімнати де спав Тоха.

Вона торкнулася його плеча, і почало Тоху сильно трясти, аби прокинувся.

-Що?! - Тоха різко встав, і відразу зрозумів ситуацію.

-Ну... Треба, щоб ти вже... пішов... - натякнула Ніка (*зовсім не делікатно).

-Я? Піти? Сонечко, навіщо?

-Мама прийшла. Нам усім капець! Давай іди!

-Ну гаразд. Але, при одній умові!

-Якій?

-Ми сьогодні зустрінемось!

-Ой ні не вийде... Мама запідозрить...

-Тобто у нас приховані стосунки?

-Ну не те що так... Моя тітка знає, а ось мама...

-Окей, я зрозумів. Нікусь, я тебе так люблю, обожнюю! - хлопець хотів був її поцілувати. але дівчина відвернулася.

-Гаразд, я пішов. Бай. - хлопець зрозумів. що Ніці зараз зовсім не до нього.

Як тільки зачинилися вхідні двері, з кімнати вийшла мати.

-Ніко, сядь! У мене до тебе серйозна розмова!

-Яка?

-Ти з цим хлопцем зустрічаєшся?

-Ні... Це просто... мій друг. Я з ним познайомилась, коли фотографувала столицю.

-Щось я тобі не вірю!

-Мамо, я кажу правду.

-Ніко, це ганьба! Як так? У тебе з ним була ніч?

-Та ні! Мамо, як же так? Ти постійно мене контролюєш! Це вже так набридло! Ненавиджу вас всіх! Чому тітку я люблю більше чим тебе?! Ненавиджу тебе! Краще ти б зникла з мого життя! - від люті Ніка вся аж трусилася. Побігла у свою кімнату, взяла рюкзака, понапихала туди речей, які траплялися на шляху.

І пішла геть. Голосно стукнувши дверима.

Дістала телефон, набрала номер Тохи.

-Ало. Привіт, котику. Ну що вже встигла скучити за мною?

-У мене великі проблеми... Я пішла геть з дому.

-Серйозно? Неочікувано. То до мене йди. Адрес есемеской скину.

-Дякую. Бувай.

-Бувай.