4
Цей ранок у житті Ніки був найкращим.
Вона мріє змінитися, аби із простої селянки, була розкішна дівчина із Києва...
Її розбудив будильник, у формі пінгвіна.
Була восьма ранку (*Ніка завжди прокидалася раніше, а тут у ВОСЬМІЙ, певно це тому, що вона втомилася з дороги).
-Ніко, підйом! Ми ж бігати маємо зранку! - гукала тітка.
-Ммм... Ммм... - сонно пробурмотіла Ніка.
-Так діло не піде! Вставай! - не здавалася Орися.
-Добре...
Дівчина застелила розкішне ліжко, вмилася.
Розчесала каштанове волосся, заплела гульку.
Одягнула чорні спортивні штани, білі кроси.
Взяла пляшку води.
І пішли вони з Орисею на пробіжку.
-Тітко Орисе, а та школа нормальна? - запитала схвильовано дівчина.
-Ну звісно! Найкраща в місті! Звісно, ти там підтягнеш свої знання... Бо одне діло селянська школа, а це київська гімназія!
-Надіюся мене там сприймуть...
-Сприймуть! Не хвилюйся.
Орися і Ніка пробігли два кілометри.
-Все! Може до дому? - голосно дихала Ніка.
-Ну давай.
Ранковий Київ був також неймовірним...
Люди поспішали, сонечко гріло, легенький вітерець в обличчя.
Хтось був у парку, хтось також на пробіжці, хтось грівся на сонечку...
-Орися, Ніко, це ви? - гукала з кухні мама.
-Так.
-Думаю, Орисе, ти не проти, що я тут сніданок готую?
-Та ні! А що саме на сніданок? Щось дієтичне?
-Дієтичне? Хм... Та ні. Відбивні з картоплею, і український червоний борщ.
-Ааа.
-Мийте руки і за стіл.
Ніка помивши руки, забігла у свою кімнату, взяла щоденника:
<<Багато писати не буду...
1. Я буду вчитися у гімназії (я незнаю, що це, але кажуть це крута школа).
2. Відсьогодні я з тіткою Орисею ходимо на пробіжку.
3. І починається дієта! У мене. Я хочу бути красивою у школі.
Це звучить наївно, але я постараюся!
Все...>>
За сніданком, Орися почала розмову.
-Нікусь, після того як поїмо, поїдемо у гімназію, здамо документи на навчання. І після школи на шопінг. Як тобі ідея?
-Клас... Дякую вам тітко Орисе!
-Ти їж, їж. - сказала мама.
Ніка одягнула сарафана, туфельки, заплела колоски і взяла сумочку з золотавим ланцюжком.
Може Ніка просто наївна дівчинка, яка вірить у підкореня столиці?
Може й так...
Але, головне, що Ніка вірить у себе!