Розділ 28.2

***

Карета підкотила до високих кованих воріт плавно й майже безшумно, тільки колеса трохи задрижали на бруківці. Від палацу до маєтку герцога Ардаштійського було рукою сягнути. Та для мене ця коротка подорож здалася довшою ніж була насправді.

Сукня, яку мені довелося вдягнути заради цього візиту, виявилася не з найзручніших. Корсет тиснув, спідниця плуталася між ногами, і я вже десятий раз ловила себе на думці, що краще б з’явилася сюди у своєму звичному одязі. Хай би всі шепотіли за спиною, та хоча б дихати можна було б.

З іронією згадала, як ми з Себастіаном сперечалися, коли я збиралася. Він, розвалившись у кріслі, спершу кинув кілька колючих фраз про мою «урочисту» ходу у сукнях, потім підкинув якусь дурну історію про бал, на якому побував колись у минулому. Я бурчала, він усміхався. І, що найдивніше, десь між тими підколами він примудрився видати щось зовсім інше. Лаконічне, тихе: «Тобі личить цей колір».

Я тоді тільки кліпнула, не знайшовши, що відповісти. А Себастіан удав, що нічого особливого не сказав, і повернувся до книжки. Та комплімент застряг у голові, як скалка, і тепер, коли карета під’їжджала до маєтку, я все ще прокручувала його в пам’яті.

Колеса зупинилися, і кучер відчинив дверцята. Вийшовши назовні, я відчула холодне повітря. Після задушливої карети воно було майже благословенням.

Маєток герцога височів попереду. Камінь світліший за більшість будівель у цьому кварталі, фасад прикрашений старовинними гербами. Все кричало про давність і вплив.

Слуга у темно-зеленому камзолі з’явився на ґанку, варто кареті було зупинитися. Він уважно поглянув на герб королівської карети, йому вистачило цього одного погляду, щоб ковтнути всі запитання. Лише уклін, і він жестом запросив мене слідувати.

Усередині пахло воском і старим деревом. Високі коридори прикрашали портрети з темними рамами, килими приглушували кроки. 

Герцог не квапився зустрічати раптову гостю самостійно, та мене це не бентежило. Поки що.

— Пані, вам буде зручно зачекати? — чемно мовив слуга, зупинившись у просторій залі з каміном. — Можу запропонувати келих вина… або ж показати вам маєток.

Я кинула на нього погляд, трохи скрививши губи. Вино мене зараз точно не врятує, зате прохід залами… чому б ні? Роздивлюся маєток поближче, може знадобиться сьогодні вночі.

— Покажіть, — мовила я, скинувши підборіддя.

Слуга, здавалося, не очікував моєї згоди на цю пропозицію. Та дуже швидко прибрав подив з обличчя і жестом запропонував йти за ним.

Коридори тягнулися, стіни прикрашали картини й зброя. Слуга йшов на півкрока попереду, спокійний і мовчазний. А я слухала скрип підлоги під власними кроками й роздивлялася, запам’ятовуючи, де і що знаходиться.

Слуга відчинив переді мною важкі двері й повів у наступну залу. Простора, з високою стелею. Уздовж стін тягнулися полиці з кубками й мисливськими дрібницями, але головну увагу забирали роги. Величезні, розлогі, дрібніші — уся стіна була увішана ними. Між ними дивилися скляними очима голови оленів, кабанів та навіть ведмедя.

— Це одна з родинних традицій, — пояснив мій провідник, з гордістю обвівши залу рукою. — Ардаштійські завжди полювали. Це вважалося ознакою честі, сили й спадковості.

Я підняла брову, зупинилася й довго дивилася на роги, що нагадували переплетення гілок у лісі. Тільки тут не було життя. Лише порожні шкаралупи слави, якою втішали себе ті, кому не треба було турбуватися ні про війну, ні про працю.

Багато вільного часу й відсутність потреби робити щось інше. От і виходить, що найбільший трофей — вбитий олень.

Я ледь скривила губи й удала, що уважно роздивляюся найбільшу пару рогів у центрі композиції.

Коли позаду пролунав звук кроків. Чужа хода була спокійна, важка, впевнена.

— Вітаю у моєму домі, — пролунав глибокий голос.

Я розвернулася. Переді мною стояв чоловік років сорока. Довге темне волосся зібране в низький хвіст, обличчя прикрашала темна борода, а з-під густих брів дивилися холоднуваті сірі очі.

— Ми з вами, здається, не знайомі, — промовив він чемно, трохи нахиливши голову. — Я завжди радий вітати гостей у своєму будинку. Та все ж дозвольте поцікавитися метою вашого візиту?