Розділ 27.1

Я мовчала.

Слова застрягли у горлі, тоді як очі Гідеона вп’ялися в мене, чекаючи прямої відповіді. Він не поспішав, не тиснув, просто сидів, спершись ліктем на підлокітник крісла, і чекав.

А я вагалася. Скільки можна було сказати? Чи не розіб’є це все тепло, яке ми тільки-но відновили?

— Ребеко, — Джозі подалася вперед, нетерпляче блиснувши очима. — Що ти мала на увазі? Через Емілі? Ти приїхала до Ардашти тільки через неї?

Я міцніше обхопила чашку.

— Сестро, — озвався Гідеон уже спокійніше, хоча в його голосі бриніла сталь. — Якщо щось трапилося з королевою, ми маємо знати.

Я вдихнула, заплющила на мить очі.

— На Емілі надійшло замовлення, — сказала рівно. — Вісникам.

Джозі зреагувала першою. Вона прикрила долонями рот і захитала головою.

— Ні… Ні, цього не може бути! — її голос задрижав, і я побачила, як сльози знову повертаються в очі. — Хто насмілився? Через що? Ти впевнена?

Вона виглядала так, ніби світ ураз похитнувся під її ногами. Та перш ніж я встигла торкнутися її руки, Гідеон підвівся. Його рух був різкий, наче він скинув із себе довгу розслабленість. 

— Що ти вже зробила? — запитав коротко. — Кого перевірила?

Брат знав, що я теж Вісниця. Знав. Але не запідозрив, що наша сестра — мій контракт. Він ледве не перший не став питати про це, просто одразу вирішив, що я тут, щоб завадити вбивству.

Його прямота змусила мене зібратися. Я поставила чашку на стіл і підняла очі.

— Лорда Товін та родину де Лое. Вони мали найвагоміші причини для цього, — відповіла. — Лорд Товін… насправді закоханий у нашу сестру. Він злиться лише на себе та свою сестру, а не на королеву.

Я перехопила здивований погляд Джозі. А сама продовжила.

— Луїза витратила багато грошей, та є відомості, які вказують на те, що вона планує розпочати власну справу. Це ще треба перевірити, та поки це все, що я встигла зробити.

— Ти хочеш сказати, — Гідеон нахилився вперед, долоні були стиснуті в кулаки, — що саме ці прізвища зацікавили тебе найбільше серед усіх інших?

— Здебільшого, — підтвердила я. — Принаймні, з тих, які дала мені Емілі.

Джозі знову прикрила рота долонями.

— Боги… Як давно ти у столиці, Ребі?

Я не відповіла на це питання. Гідеон ж різко випрямився.

— Ти маєш при собі список підозрюваних? — брат дивився прямо на мене. І у його погляді я бачила бажання допомогти нашій родині залишитися цілою.

— Так, — я кивнула. Не у це я хотіла перетворювати зустріч з родиною. Та відмовлятися від допомоги зараз не збиралася.

Витягнула аркуші, які завжди тримала при собі, з карману на жилетці і простягнула Гідеону. 

Брат розгорнув аркуші й нахилився, пробігаючи рядки уважним поглядом.

— Лофер… — пробурмотів він і скривився. — Дріб’язковий хлопчисько, грошей би не вистачило.

Пальці пересунулися нижче.

— Фейв… Так, це вже цікавіше. Він завжди знав, де шукати золото й вигоду. Та чи стане він гратися з власною репутацією? — Гідеон фиркнув. — Для цієї родини завжди більше важила власна гордість ніж помста.

Я стискала коліна долонями, слухаючи його коментарі, і вперше ловила себе на тому, що мені навіть трохи легше від того, що він ділить цей тягар зі мною.

Брат підняв очі від списку.

— І чому тут немає герцога Ардаштійського?

Моє серце стиснулося.

— А має бути? — перепитала я, скинувши брови. — Список складала Емілі. Це її підозри.

Я прикусила губу. І згадала розмову з Волтером. 

— Я чула про скандал з лордом Нортер, — повільно мовила я, — Щось з приводу того, що Нортер хотів посісти місце голови палати Лордів. Але корона віддала це місце сину герцога. Так? 

Гідеон уважно стежив за мною, пальці постукували по списку.

— Було таке, так.

— Тоді чому ти питаєш про молодого герцога, а не лорда Нортер? — видихнула я. — Чому він має бути у списку підозрюваних?

Брат не відводив погляд ще кілька миттєвостей. А тоді повільно кивнув.

— Тому, що його батька стратили ельфи, коли твоя сестра стала королевою, — мовив він. — Чи це вже невагома причина для підозр?