Розділ 7.3

— Я не одна з ваших підданих, яка буде ходити колами, щоб повідомити якусь новину, — мовила у відповідь. — У Ретільванію я повернулася тільки, щоб захистити сестру. Це пряма відповідь на більшість ваших запитань. Я сподіваюся тільки на те, що корона не почне мені заважати. І надасть допомогу. За можливості, звісно.

— Корона може надати вам допомогу тільки у законній частині вашого плану, — Доріан зітхнув, підтиснувши губи. — Як тільки ви почнете перетинати межу, я… можу тільки заплющити на це очі.

— Цього буде досить, — я кивнула. Набрала повітря у легені і мовила. — І є ще дещо, на що я прошу заплющити очі. Я хочу, щоб корона відпустила в’язня.

Келих у руці Доріана завмер на півдорозі. А потім повільно опустився на стіл, так і не досягши мети.

— Перепрошую? — голос його був такий самий рівний, як і до цього. Лише трохи нижчий.

Емілі озирнулася до мене. У її погляді читалося здивування і… жах.

— Під мою відповідальність, — додала я. — Він буде повідомляти Вісникам, що він живий та діє за планом. І допоможе мені там, де не зможе допомогти корона.

— Леді Ребеко, ви хочете сказати, — Доріан повільно зсунув руки під стільницею, — що ми маємо випустити на волю людину, яка змогла потрапити в кімнати королеви з метою її вбивства… бо? Бо що? Що інакше прийде інший вбивця? Де гарантії, що цей не повторить спроби? Ви здатні це гарантувати? Здатні передбачити його плани та дії? Ви настільки у собі впевнені?

— Так, — коротко відповіла я і подумки присяглася, що зроблю усе, аби це «так» було правдою. 

Емілі поворухнулася, хитнула головою:

— Ребеко, ти ж розумієш…

— Розумію, — перебила я. — Та попри все, це зменшить ризики. Я не прошу довіряти йому. Я прошу дозволити мені використати його, поки він корисний. Поки є шанс дістатись до справжнього виконавця і знищити контракт. Якщо він допоможе, то виживе. Якщо допоможе мені та короні, орден не дізнається про його провал. І… моє втручання.

— Це дуже небезпечне прохання, — Доріан скинув брову. — Якщо він вирішить вчинити інакше? Не так, як ви бажаєте? Що тоді, леді Браер?

— Тоді я його вб’ю, — я не відвела погляду. — І станеться це раніше, ніж він встигне навіть подивитися у бік моєї сестри. Ані його заключення, ані його страта не подарує Емілі відчуття безпеки. А я можу наступного разу не встигнути втрутитися. Часу на пошук замовника обмаль. І поки ми тут із вами обідаємо, я б вже могла перевірити кількох підозрюваних.

Доріан дивився на мене довше, ніж було зручно. 

— Скажіть мені тільки одне, леді Браер, смерть замовника точно анулює контракт з Вісниками? — спитав він.

— Так.

— Це божевілля, — озвалась Емілі. — Він же…

Може вона і хотіла щось сказати, та не змогла придумати аргументів. Чи емоції настільки сильно захопили, що слова не зірвалися з язика.

Король притиснув пальці до скроні. Провів рукою по щоці, мовби зважуючи не тільки мої слова, а й власні думки. Потім повільно видихнув.

— Ви розумієте, — промовив він, — що якщо він утече, якщо бодай хтось постраждає, відповідальність буде на вас?

— Так, — кивнула я. — Якщо така ситуація виникне, я з нею розберуся.

Доріан ще мить сидів мовчки. Потім обернувся до Емілі:

— Ти проти?

Вона не відповіла одразу. Але, врешті, мовила:

— Мені це не подобається. Дуже. Але… Якщо тільки так можна все це зупинити… Ухвалюй рішення ти, Доріане. Я не можу. 

Сестра опустила руки до живота і замружилася. А я зараз бачила перед собою не сильну старшу сестру, яка все життя намагалася мене захищати і контролювати, а слабку жінку, яка не знає, як вдіяти.

Вперше я бачила її такою.

І це… це мене злило. Бо моя сестра не така! Вона рішуча. Вона вміє швидко ухвалювати рішення, вміє постояти за себе. Бо цьому я навчилася саме в неї.

Король провів пальцями по столу. Повільно кивнув.

— Гаразд. Але… Леді Ребеко, я сподіваюся, що ви знаєте, що робите.

Я теж на це сподіваюся, ваша величносте. Бо не бачу іншого шляху.

Але мовила лише коротке:

— Дякую за довіру.