Глава 14.

Буквально через кілька днів вранці у мене почалися уроки з магічних азів. Виявляється, я дуже багато чого не знаю. Було дуже цікаво. І цього ж дня до уроку відвела Ніру в лікарню, її почали готувати до операції.

— Сьогодні приберемо шрам і за кілька днів можна буде прискорити регенерацію і зовсім прибрати сліди шраму та операції.

Я стиснула долоньки Ніри на підтримку. Рой вирушив із нами теж для підтримки.

— Коли може відвідати? — запитав він.

— Сьогодні ввечері, — сказав лікар з посмішкою. — Ви ж не близнючки? Сестри?

— Вона моя тітка, хоча зовсім трохи старша.

Повернулися в лікарню ввечері, навіть Маркус пішов із нами. У Ніри була закрита пов'язкою половина обличчя і вона була змучена. Нам втомлено посміхнулася.

— Ти як? — запитали ми з Роєм в один голос.

— Від наркозу важко відходить, — сказав лікар у нас за спиною. — Зараз ще знеболювальне поставлю, — сказав він Нірі, вона тільки кивнула. — А ви, молодь, п'ять хвилин і на вихід. Дівчині потрібно відпочивати. А найкращі ліки зараз це сон. Завтра зможете побути довше.

Я на підтримку стиснула одну долоньку Ніри, Рой іншу. А потім повернулися додому.

— Нея, де знайти цього виродка?

— Не знаю. Не в цьому світі, точно. І треба все ж таки дядькові було сказати.

— Рой, самосуд і нанесення важких фізичних каліцтв карається, — нагадав Маркус. — Для безкарності потрібен хороший привід, і щоб він перший зробив хід.

— Угу. Ми ще не з'ясували, хто проник у мою кімнату у вашому домі і дещо вкрав.

— Що дивно, я стороннього запаху не чув. Ти не могла їх викинути?

— Маркусе, — сказала я червоніючи, — це новенькі з мереживом, хіба що ти їх прихопив?!

— Ні, — сказав він відчайдушно червоніючи.

Рой усміхнувся, дивлячись на нас.

— Більше нічого не пропадало?

— На щастя, ні. Але мені тривожно. Квартира була схожа на прохідний двір, незважаючи на сигналізацію. Боюся, що ще сюди почнуть лазити.

— Тут їх зустрінуть пазурами, навіть наші сестри вельми небезневинні.

— Головне, щоб непрохані гості стріляти не почали.

— А ще в нас одразу помічають і чують чужинців.

— Сподіваюся на це.

Через тиждень Ніру вже повністю виписали. Вона світилася від щастя і не могла намилуватися в дзеркало на чисту від шраму щоку. А побачивши мене одразу обіймала і міцно стискала.

— Спасибі тобі, спасибі. Я вже й не сподівалася його позбутися!

— Не задуши! — шипіла я не гірше за кішку.

Старий Рон побачивши нас двох задоволено підкрутив вуса. На що Рой і Маркус тільки закотили очі. А Маркус ще сказала тихо:

— Хтось скаржився, що роки вже не ті щоб на дівчат задивлятися, а сам туди ж.

— На таких гріх не задивлятися, — добре його почувши, сказав старий. — Обох чи що, вчити тепер буду?

— Ні, тільки мене. Ніра магічну школу закінчила вдома.

Життя налагоджується, ніхто в дім не лізе, на мене не нападе. Ніру від шраму позбавили, наближається мій день народження. Я вчуся основам магії, і треба сказати добре. І паралельно готуюся до весілля. Його вирішили організувати через кілька тижнів після дня народження. Батько Маркуса посміхаючись сказав синові:

— Простіше буде дати запам'ятовувати. Спочатку день народження коханої, потім день народження сім'ї.

— Я й так не забуду.

— Угу, подивлюся я на тебе років через двадцять.

— Типу ти забув, коли в мами день народження і коли у вас весілля було? Або може наші дні народження забув?

— Ось уже жартів хтось не розуміє.

Сьогодні стрік Рон похвалив мене наприкінці уроку. Перший раз за весь час. В інші рази тільки по енергетиці бачила, що тішу його. На що він бурчав, мовляв, не підглядай.

— Швидко освоюєш.

Потім ми вдвох відчули сильний викид магії.

— Ніра, — сказала я сипло.

І побігла до будинку. Треба сказати добре, що побігла, навздогін старий Рон крикнув:

— Не чаклуй, спотворить усе і загинеш. Фон дуже нестабільний.

Він навіть перетворився на велику пантеру і майже випереджаючи мене біг. Біля будинку побачила Маркуса, Ігната і парочку магів. І зараз помітила, що вони вийшли з порталу. Коханий насупився, побачивши мене й Рона. І сказав магам:

— Значить це не Нея.

Я, не зупиняючись, побігла в будинок, крикнувши на бігу:

— Ніра!

Слідом побіг Маркус, Ігнат і Рой. Влетівши в кімнату побачила, як згасає магія. А мене банально трясло від жаху. А потім я сказала:

— Це ж моя кімната...

Вискочила з неї і влетіла в кімнату родички. Її там не було. Маркус перехопив мене і притиснув до себе.

— Тихо, рідна, заспокойся. Дихай, глибше дихай. Знайдемо її. Ігнат, що ти зрозумів?

— Це був портал. І дівчина явно чинила опір, тому всі й відчули викид магії. Її оглушили скоріше за все.

— Куди веде портал?

— В інший світ. Якщо Нея заспокоїться, зможе відкрити прохід. Але поки що вона занадто сильно напружена і налякана.

Маги мовчки досліджували кімнату та магічний слід. Спробували самі відкрити портал.

— Хм, дивно. На тому боці захист від порталу.

— Я відкрию прохід. Як мені пояснили, він відрізняється від порталу. Поки що, щоправда, не зрозуміла чим.

— Ну вибач не на десятому занятті з основ розповідати, — пропихтів старий Рон. — Потрібно було прогалини заповнити в знаннях.

— Я не ображаюся, якщо що.

— І на тому спасибі. І нехай простір зовсім заспокоїться і потім відкриєш. Тільки Нея, який у тебе найнадійніший спосіб пройти з однієї точки в іншу?

— Через двері. Я їх бачу і відчуваю, спокійніше.

— Ось через двері й іди.

Кивнула. Походивши кімнатою, дістала колоду карт, мені її мама Маркуса подарувала. Колоду засунула в кишеню.

— Боюся запитати навіщо? — запитав Ігнат.

— Щільний папір.

Кинула в нього одну карту, він миттю відсахнувся і погрозив пальцем. Потім показав на одного з магів. Повторила і стрельнула одну карту в мага. Він її спіймав і на підлогу впала вже просто карта з малюнком мага.