Глава 10.

Налаштувалася на намальовані двері у відділку. Відчинила їх і побачила Діму, шефа, Ігната, Маркуса поруч із моїм малюнком. Вони мене помітили, а я, обернувшись, запитала:

— А ти боїшся тільки перевертнів? Чи наг теж підійде?

— Ти до туалету збиралася, йди поки не передумав!

— А ти взагалі ким будеш дядько?

— Чортом! — рявкнув він.

Після цього в будинок влетів Маркус, слідом спробував Ігнат, але чомусь не зміг.

— Пропусти.

— Відійди, — сказала йому.

Маркус уже накинувся на чорта. Я здригнулася і закрила прохід. А Маркус кинув чорта в стіну. Той підірвався на ноги і побіг на мене. Я відчинила двері на себе і коли він збирався схопити мене, схопила його за рукав і перенесла його, як малюнок, на двері.

— Спасибі рідна.

У Маркуса проявилися ікла і загострені зуби, і обличчя стало злегка котячим.

— Ти милашка.

Він мотнув головою, приводячи себе в людський вигляд.

— Якби не очі сказав, що ти Нея Лінг.

Я прибрала лінзи в спеціальну коробочку і запитала з викликом:

— А ви хто?!

— Я твій наречений, Ендрю.

— Іди знаєш куди, наречений, — сказала зло. — Тебе пряму адресу дати чи сам здогадаєшся. Я цьому, так би мовити, родичу вже сказала, куди він може засунути свою думку і бажання приймати рішення за мене. Він так хотів, щоб я здохла, то нехай іде в безодню.

— Нея, заспокойся, — погладив обережно мене Маркус. — Давай виколупувати цього чортеня і відкриєш прохід у відділок.

Від моєї маленько емоційної відповіді хлопці потупили погляд у підлогу і злегка схилили голови.

— Відчувається сила роду Лінг, — сказав той, що постарше. — Вам знадобиться її добровільна згода. Вона увійшла в силу майже повністю. Значить уже може сама приймати рішення.

— Якщо сунешся до моєї дівчини, зайве відірву, зрозумів? А там подивимося, що тобі заважає голова чи що нижче.

— Він же звір? — здивовано сказав Ендрю, навіть випростався.

За це одразу отримав від мене в ніс. Той хруснув, а в мене заболіла рука.

— Мила, не так потрібно бити, а ось так, — від удару Маркуса колишній наречений відлетів у стіну.

— Ми тепер не виберемося з дикого лісу. У нього кров.

— Я не вбивця, куди вас відправити?

— Назва вам нічого не скаже, — занепокоївся чоловік.

— Так-с дверей у цьому домі тільки дві й одна зайнята чортом. Не будемо її поки що чіпати. Ідіть, випроводжу вас до вас додому. Покладіть руку на двері, — я поклала свою на дверну ручку, мене за талію обійняв Маркус. — І подумайте про те місце, куди ви хочете потрапити.

Коли вони пішли, побачила, що це був великий будинок. Я одразу зачинила за ними двері.

— Ігната впустити?

— Зайвим не буде.

Відчинила двері у відділок.

— Гей, народ! — крикнув Маркус — Ми тут чорта зловили, потрібна допомога в транспортуванні.

У будиночок зайшов Ігнат, кілька магів і шеф. Подивившись на малюнок, запитали:

— А він живий?

— Ось за одне і перевіримо.

— Може двері у відділок заберемо?

— Вам його все одно його зв'язувати, то яка різниця, де я його витягну з дверей.

— Гаразд. Маркус затули її собою і будь готовий ловити з цього боку.

Чорта скрутили і на подив він виявився живим. Гарчав, лаявся і плювався на служителів закону. Відкрила знову прохід до відділку. Варто було вийти з проходу чорт вирвався. Я знову психанула, якось мало того, що вдруге за сьогодні, так я взагалі раніше не психувала. Особливо так! Я взяла стілець за спинку і жбурнула його в чорта з бажанням, щоб він став стільцем з головою чорта. Коли моє бажання здійснилося. Ловили вже мою тушку. Приземлилася я на кільця хвоста Ігната. Він мене погладив по голові.

— От ти психанула. Я запам'ятаю, що тебе краще не злити.

— Щось я багато психую сьогодні, та й узагалі мені така поведінка не властива. То на хлопця накричала, то тепер стільцем кинула. Я не думала, що це вийде.

— Гей, ти живий? — запитали в очманілого чорта.

— Випустіть мене! — заволав він — Відьма!

— Пащу закрий рогатий, а то ніжки відламаю. І не факт що ти потім будеш із ногами.

— Ігнате, відведи дитину в мій кабінет. Поговоріть.

Наг знову набув свого нормального вигляду, а в кабінеті шефа налив мені чай.

— Як ти з цим типом зіткнулася?

Я, випивши чай, розповіла все.

— Називається просто зайшла в будиночок у малюнку. Чому я така психована сьогодні?

— Думаю, це гормони.

— Але я вже не маленька.

— А ти хіба раз на місяць не стаєш дратівливою.

— Але не на стільки, щоб кричати на когось або стільцями жбурляти. Я зазвичай у такі дні хочу згорнутися калачиком, і щоб мене не чіпали. І до цих днів далеко.

— Тоді стрес. Ти побачила того, за кого тебе без твоєї згоди хотіли видати заміж. А потім цей нахабний рогатий тип.

— Пам'ятаєте той колектор біля вашого будинку? — наг кивнув — Це його. Він сам сказав. І сказав, що в цьому світі багато таких як він і маги для них легка їжа. Він назвав нас їжею! Це, це цензурних слів немає. Він боїться тільки перевертнів. І про Катьку сказав, що вона типу не така їстівна, як я.

Почула хрускіт і подивилася на нага. Він хрустів кулаками. А потім він помітив у мене збиті кісточки.

— Кого била?

— Колишнього нареченого. Маркус потім показав майстер клас як бити.

Заглянув шеф.

— Заспокоїлася? — кивнула — Витягни рогатого, його готові забрати.

— А де гарантії, що він не втече? — запитала, виходячи з кабінету.

У загальному залі було якось дуже людно. На мене з шефом та Ігнатом подивилися незнайомі мені маги.

— На нього одягнуть антимагічний нашийник, коли ти його звільниш.

— А заздалегідь?

— Для цього має бути шия, — сказав маг з усмішкою. — Як ти його в стілець помістила?

Потиснула плечима. Підійшла до чорта зі спини, він одразу занервував.