частина 4

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

  СПАДКОЄМИЦІ ЗАБУТИХ ПРЕСТОЛІВ

(легендарні міфологічні історії у казці-фентезі, частина 4)

Санта-Клаус одягнений у звичайний для людей одяг, однаково привертав до себе увагу перехожих. Очікувач таксист, який віз з аеропорту Еймсбері чарівників до нових пригод, з цікавістю спостерігав за кумедним старим, який, попросивши зупинити у місті, вийшов із машини, аби поворкувати з голубами, щоб дізнатись останні події Англії.

Виїжджаючи з міста по Черч-стріт, автомобіль набирав швидкість. Невдовзі чарівники прибули на заплановане місце. Чудодії зупинили машину біля житлового масиву, щоб  прогулятися та роздивитися місцевість. Отримавши розрахунок, водій, розвернувши таксі, подався до міста.

Чудодії уважно розглядали все навколо, перед ними в тихих будинках, які, на перший погляд, не несли особливої небезпеки, перебували військові сили Великобританії в особі мирних жителів. Контроль був усюди, вони жодним чином не могли залишитися непоміченими, тож треба було поводитися обачно. Прогулюючись до готелю, що розташовувався неподалік, маги оселилися в ньому як чергові звичайні туристи, котрі прибули повитріщатися на Стоунхендж.

Наступного дня дідусі-мандрівники попрямували на те місце, де раніше знаходився справжній Кромлех.

Енергія цього місця була особливою, Зевс, щоразу перебуваючи біля мегалітів, неодмінно занурювався у спогади. Потужна міць Місяця та Єви ніколи не покидала це місце. В минулому він знайшов тут силу для протистояння злу, але зараз він не знав, чого йому чекати у найближчому майбутньому. Тож, щоб дізнатися про це, чарівники мали виконати завдання, для якого їх покликали сюди махатми, люди з Самбхали.

Земля, на якій розташовувався Стоунхендж, належала військовим Великої Британії, які майстерно прикривалися паперами національного фонду. Свого часу тут було перевернуто кожен клаптик землі. За багато років, довкола цього місця будувалася то залізниця, то аеропорт. Під цими проєктами тривалий час приховувалося зведення підземної військової бази. Чародійники знали, що саме в цьому місці під землею знаходяться камені справжнього Стоунхенджу. Довгі роки військові вчені ретельно вивчали Кромлех. Звідкілясь їм було відомо, що дослідництво особливої енергії не можливе без тутешнього давнього явища — сходу та перевтілення діви-Місяця.

Пробувши кілька днів у місті, чарівники даремно не гаяли часу, вони уважно розглянули та вивчили місцевість і вхід на замасковану базу. Настав час діяти.

Проникнути до підземного тунелю у лісовій зоні Зевсу допоміг плащ-невидимка. Він пройшов кордон сховавшись в одному з автомобілів, що проходили огляд. Тунель виявився темним та довгим, наприкінці якого розташовувався ще один пропускний пункт, де також ретельно оглядали документи та вантаж, що ввозився. Лао-Цзи та Санта-Клаус тим часом залишилися на поверхні в очікуванні друга.

Зевс спокійно прямував углиб тунелю, не підозрюючи, що його незаконне проникнення вже помітили. Терези показали відхилення від належної норми. Роздивляючись інфрачервоний силует на екрані монітора, охоронці одразу же доповіли про вторгнення.

Військові другого посту оглянули транспорт, але нічого підозрілого не побачили. Доповівши офіцеру, вони отримали наказ пропустити авто, навмисно запускаючи невидимого противника до пастки. Спостерігати за магом було цікаво, до того ж послідовність усіх дій щодо цієї ситуації була чітко розписана. Головним завданням армійців було з’ясувати,  що конкретно цікавило шпигуна, а вже, з огляду на це, зробити потрібні кроки.

Штабу армії також повідомили про зловмисника. Наказ надійшов негайно — взяти живим того, хто проник у бункер.

Військові прямували за шпигуном сусідніми коридорами зі зброєю напоготові. Дротики зі снодійною рідиною вже зачекалися своєї жертви.

Зевсу почали навіть підігравати, командири направляли підлеглих науковців, щоб ті, проходячи двері зі спецперепустками, давали змогу разом із ними пройти й невидимій людині.

Зевс неспішно йшов коридорами, роздивляючись все навкруги. Його цікавила хоч якась зачіпка, що могла привести до Кромлеха. Поверх за поверхом маг продовжував пошуки. Аж раптом за рогом він почув цікаву розмову.

— Дженні, пройдіть зі мною, – кроки людей попрямували до ліфта. — Мегаліти видають дивні енергетичні коливання, таких ми ще не фіксували. Я хочу, щоб ви спустилися зі мною і допомогли. Можливо ця енергетика якось вплине на наші експерименти. Ми маємо зафіксувати їхній збуджений вплив на людську енергетику.    

Зевс тихим кроком поспішав наздогнати людей. Щойно він наблизився позаду вчених, ліфт зупинив свою ходу та відчинив двері. Широкий прохід дав змогу магу зайти до кабіни, не зачепивши дослідників.   

Пастка була розставлена, солдати, які прибули до Кромлеха, сховалися на балконах для спостережень, очікуючи на невідому істоту та наказу приспати противника.

Зевс був задоволений тим, що прямував у потрібному напрямку. Він ще не знав, що розкритий, хоча така думка відвідувала його не раз. Тіло і розум Зевса чекали небезпеки за кожним рогом, і він був зібраний і готовий відбити напад. Але тиша та спокій довкола жодним чином не давали знати про те, що йому загрожує небезпека.

Пройшовши досить довгий коридор і зайшовши у великі подвійні двері, чарівник опинився у великому приміщенні, яке скидалося на критий футбольний стадіон. Посередині розташовувався величний Кромлех. Чарівник попрямував до центру споруди, йому якнайшвидше хотілося торкнутися свого минулого, переконавшись, що все дійсно перебуває тут і розставлене по своїх місцях. Озираючись на всі боки, вишукуючи небезпеку, Зевс поволі просувався уперед.