Новий світ. Пролог

Чи важлива для вас кількість маку у булці? А якщо начинки забагато — чи залишатиметься це і далі випічкою, або ж стане купою маку, покритою тонким шаром запеченого тіста? Чи змінює це сенс?
​Мапосвіт (знайте напевно: серед усіх інших планет, яких насправді налічується щонайменше стільки ж, скільки і форм життя на гожій частині з них) мав далеко не найдосконаліші форми, та й якимись особливими розмірами похизуватися не міг. Плаский, мов прискіпливий ботан з твоєї школи (можливо, ним був/ла саме ти), до того ж квадратний — як його окуляри. (Ти ж не носив/ла таких, правда?)
​І все ж Мапосвіт, всупереч всьому, мав чимало примітних місць — хоч і дещо значно примітивніших за структурою та формою, аніж чудасії, що знаходилися на землях, Архітектори яких мали не лише кращу уяву, а й більший інструмент можливостей.
Чого тільки вартував Бартерський п'ятикутник — горезвісне місце, розташоване між вже раніше згаданими п'ятьма островами химерляндців у Проклятих водах, де за загадкових обставин з трюмів та палуб суден полюбляють (а їхній екіпаж — ні) зникати всілякі найцінніші пожитки та харчі. А що ж взамін? Ну, переважно морські зірки та мушлі. Ніхто не обіцяв, що бартер буде справедливим.
Парапсихокеанологи¹ досі розводять руками, не в змозі виявити причини тих дивних зникнень, — оце так парадокс! — без власних приладів, що також, варто туману опуститися (а точніше — піднятися з-під води), безслідно зникали. Нерідко разом з їх власниками, якщо хтось у той момент вважав за краще триматися за дорогоцінний прилад, а не за власне єдине життя.
Куди ж більшу кмітливість проявили не боги, а люди. Вони не мали ані Їхньої сили (якщо не рахувати чарівників — переважно люди завжди хотіли, щоб ті трималися від них подалі, а чарівники й самі були не проти цієї ідеї), ані розуму ельфів, та й, врешті-решт, вправності гномів їм також бракувало. Зате їх було пребагато.
Волею десятків впливових людей (і кров’ю тисяч значно впливовіших для досягнення поставленої мети рабів, у тому числі звичайних людей та чарівників) звелася та ж Велика Чорна Стіна довкола столиці Захарії.
​Справжнє диво, не інакше. Диво, яке, однак, тримається купи не лише завдяки спільному генію ельфів та гномів, а й завдяки постійній підпитці магією захарськими придворними чаклунами².
​А коли чарівників відправили у перше вигнання, людям залишалося покладатися на дріб'язок досі живих ельфів з гномами. Їм навіть (тимчасово) дозволили створити власні окремі гільдії, боячись втратити з кінцями не так їх самих, як їхні ідеї і вміння.
Так свого часу з'явився дивовижний міст без жодної видимої опори у королівстві Гот-Пік. Конструкція висіла просто у повітрі, простягаючись на більш ніж сто метрів поміж високих гір завдяки висхідним потокам з надр підземних шахт. Справжні аеродинамічні чари: смертельні потоки гарячого повітря підіймалися високо у небо, відбивалися від спеціальних пластин, прикріплених під мостом, та поверталися назад. Зіштовхнувшись у протидії, потоки і утворювали ту необхідну силу, що, власне, і тримала міст у повітрі. ​Часом він опускався на кілька десятків метрів нижче чи, навпаки, підіймався — залежно від сили утвореного тиску.
Та направду куди простіше чудуватися тому, що працює інакше, — ніщо так не вражає, як незвичність світобудови чужого дому.
Бо ж на кожного завзятого ботана знайдеться хтось ще більш нудний — настільки примітна планета, обмежена суто законами фізики, змусить роззявити рота будь-кого лише тому, що вона надзвичайно проста, якщо на те вже пішло, ніби булка без маку.

​

¹ Науковці, що вивчають паранормальну активність у морі та психічний стан його мешканців.
² Насправді вони були елітними рабами, так вміло завуальованими під красиве слівце, що й досі до кінця цього не зрозуміли.