Сонце моєї душі, як зірка далека,
Світиш крізь хмари, таниш мої леда.
Муки й сльози, як дощ осінній,
Поливають серце, в'януть квіти мрій.
Кара моя, чи то вирок, чи дар?
Ношу тебе, хоч важко, як хрест на плечах.
Та вірю, що зійде світанок ясний,
І біль забудуться, як сон у ночах.
Відредаговано: 27.07.2024