Сиджу біля вікна, мов пташка в клітці,
Дивлюсь, як вільно в небі птиці мчать.
І серце б’ється в такт їхнім крильцям,
А я сиджу й сумую, хочу літати.
Чому ж я прикута до землі?
Чому не можу з вітром полетіти?
І поглянути на світ з висоти,
І всі турботи й смутки позабути.
Мрію про небо, про хмари білі,
Про сонце тепле, про вітер у волоссі.
Про те, як крилами обійму світ,
І забуду про всі свої недоліки.
Та все ж, я вірю, що прийде той час,
Коли і я здіймусь над землею вгору.
І полечу назустріч своїй мрії,
І буду щаслива, вільна і легка.
Відредаговано: 27.07.2024