Тихий плач в куті кімнати,
Що ж то робиться, що коїться?
Бідонька так плаче, так сльози ллє,
Що ж сталося, що за біда її?
Може кохання її розбито,
І щастя навіки втрачено?
Або ж здоров'я підвело її,
І тіло знесилено й болить?
Чи, може, з рідними трапилося лихо,
І серце її розривається від горя?
Або ж просто втомилася душа,
Від проблем й негативу, що її оточують?
Невідомо, що сталося з нею,
Але сумно дивитися на її сльози.
Хочеться обійняти й заспокоїти,
І сказати, що все буде добре.
Але не можна втручатися в чужий біль,
Це особисте й сокровенне.
Можна лише молитися за неї,
Щоб Бог послав їй розраду й сили.
І вірити, що все налагодиться,
І сльози її колись висохнуть.
А натомість з'явиться посмішка на обличчі,
І щастя знову оселиться в її серці.
Відредаговано: 27.07.2024