Всесвіт у віршах

Тиша

Тихо, зовсім тихо, нікого і нічого,

Не чую я вже зовсім, і сумно і не дуже.

Сиджу собі в кімнаті, тай не знаю що робить,

Милуюсь видом за вікном, тай гадаю що робить.

Пташки щебечуть весело, дерева шелестять,

Сонце пробивається крізь хмари, сяє, блищить.

Світ довкола наче завмер, лише я й думки мої,

Що ж мені робити, куди податися, де знайти спокій?

Може почитати книгу, або ж подивитися фільм?

А може просто вийти на прогулянку, подихати свіжим повітрям?

Або ж подзвонити друзям, поспілкуватися,

Щоб розвіяти смуток і трохи розвеселитися.

Але нічого не хочеться, нічого не цікавить,

Тільки сидіти й дивитися на світ за вікном,

І думати про те, що ж буде далі, що принесе доля.

Може бути, завтра все зміниться, і я знайду відповіді,

На всі питання, що мучать мене зараз.

А може бути, все залишиться так само,

І я буду й далі сидіти в кімнаті, і сумувати.

Хто знає, що принесе нам життя,

І що чекає на нас попереду.

Але одне я знаю точно:

Не можна здаватися і втрачати надію.

Подобається

#936 в Різне
#153 в Поезія
#1187 в Сучасна проза

Відредаговано: 27.07.2024