Ліс густий, мов тінь велетня,
В темряві ховає всі таємниці.
Тиша гнітить, лякає, тьмяна,
Ніч довкола, мов хижа звірина.
Самотність давить, холодом віє,
Лише вітер шепоче в гілках,
І здається, що все навколо мріє,
Про жахливі сни і про страх.
Де ж вихід? Де світло й тепло?
Як вирватися з цієї пастки?
Тільки вітер знає, що було,
І що буде, коли зійде сонце.
Але ніч нескінченною здається,
І страх все глибше в душу проникає.
Чи збудеться мрія, чи ніч розвіється?
Тільки ранок відповідь дає.
Відредаговано: 27.07.2024