Походження слова «річка»

- Походження слова «річка» ?

ШІ :

Слово річка походить від праслов'янського $rěka (утвореного від праіндоєвропейського кореня *rei- / *ri-, що означає «текти», «струмувати»). [1, 2]

Етимологія та споріднені слова

• Псевдокорінь і праформа: Праслов'янське *rěka пов'язане чергуванням голосних із праслов'янським глаголом rinǫti («текти», «струмувати»). [1]
• Споріднені в інших мовах: Латинське rīvus («струмок», «потік», «течія»), давньоіндійське rīṇaḥ(«текучий») та rītíḥ («течія, потік»). Також слово має близькі відповідники в усіх слов'янських мовах (пор. польське rzeka, чеське řeka, білорускае рака). [1, 2]
• Утворення форми: Форма «річка» є похідним утворенням із суфіксом -к(а) від базового слова ріка. В українській мові слово річка часто вживається як основна і нейтральна назва водного потоку незалежно від його розміру, тоді як ріка частіше використовується у піднесеному чи поетичному стилі. [1, 2]

СЛОВНИК - тлумачний словник української мови, орфографічний словник онлайн

РІЧКА - тлумачення, орфографія, новий правопис онлайн

РІЧКА, и, ж. Те саме що ріка. Улітку, саме серед дня, Пустуючи, дурне Ягня Само забилося до річки - Напитися водички (Гл., Вибр., ...

Горох

РІЧКА — ЕТИМОЛОГІЯ | Горох — українські словники

ріка́. псл. rěka (<*roika), пов'язане чергуванням голосних з rei- (rinǫti) «текти, струмувати»;. споріднене з снн. rīn «водостік»,

Горох

РІКА — ЕТИМОЛОГІЯ | Горох — українські словники

рѣка, давньоруська. *rei-/ri-, індоєвропейська. rīvus «струмок, потік, течія», латинська. ре́ка, македонська. rěka, нижньолужицька...