Рабство. Визволення

Увечері коваля забрали через портал два гвардійці. І я за нього невимовно рада. Я закінчила роботу і сіла чекати Дю. Він з'явився вночі з ходу міцно мене поцілувавши.

— Післязавтра вранці, я заберу тебе звідси. Вийдеш тоді разом з усіма, вийдеш на перед і тоді я виступлю. Вони запам'ятають це надовго.

Ця його фраза всю ніч сиділа в мене в голові. Також я чули сторони блондинки, їй справді снились кошмари. На ранок Дю знову допоміг мені з роботою, і тепер я не знала, чим себе зайняти. Коні доглянуті, а в кузню новий коваль заходити мені не давав. Ніхто не ішов давати мені нові завдання. Я сиділа у затінку дерева, стояла жахлива спека. Мене тішила думка, що завтра я вирвусь звідси.

На середині двору зчеплисьтдвоє рекрутів, один з яких був той самий шатен, Елен. Вони були мляві і розморені спекою, бій був не особливо енергійний. Ще двоє катались на вороних, тренували верхову їзду. Сонце повністю піднялось і я пішла виконувати опівдннну частину роботи, годувати і вигулювати коней. Через кілька хвилин троє коней бадьоро бігали між деревами весело вражали, стрибали, ну коротше веселились по конячому.

— Твій привид справді на мене мариво навів! Накажи йому зняти!

— Обійдешся.

— Не переч мені, гадюка.

Я повернула голову в бік білявки.

— А чи ти не хотіла б від мене відчепитись від мене? Так до тебе звертатись?

— Рота не роззявляй!

— Ти не можеш мені наказувати — я зухвало підняла голову.

Ще взимку я б не наважилась сказати їй і слова, по більшості мірок вона була гарніша, тому я б мала підкорятись, але тепер у мене був такий собі козир, тобто Дю. Він з'явився в моєму житті і почав вертіти ним, як нунчаками, не розбираючи, куди і що, ще й з заплющеними очима. І мені це подобається, вепр забирай! Тепер для мене нічого не коштувало дати відпір в словесній бійці навіть леді вищої школи, я їх не боялась, не тремтіла перед ними як колись.

— Взагалі-то, можу.

— Відьмі, яка причарувала твого чорноокого?

Як же я люблю бачити гнів на її лиці.

— Ще спали мене на кострищі. Іди гуляй.

— Не називай мене її власністю — пролунав трохи ображений голос Дю.

— Гаразд більше не буду, треба ж було якось їй відповісти.

— Твоє діло.

Вечір минув непомітно і швидко. Усю ніч я крутилася в ліжку, не можучи заснути. Дю детально мені усе розповів. Нарешті я провалилась в тривожний сон.

Вранці я дочекалась, поки прокинуться інші, а потім вийшла трохи попереду. Дю з'явився перед гуртом і зробив запрошувальний рух, доповнивши його укліном. Почулись крики воїнів, які побачили чужинця. Білявка зробила крок наперед, але я випередила її вкладаючи свою руку в долоню Дю. Він підтягнув мене до себе, кинув на землю портал, і в повітрі з'явилась тонка ниточка світла. На завершення чоловік приклав два пальці до лоба і різко відвів в бік і заскочив разом зі мною в портал.

***

Ми з'явились на дворі біля особняка. Дю підняв мене на руки і кілька разів крутнувся навколо осі. Здавалось, що він увесь світився. А може, так і було, хто тих драків знає?

— Якщо чесно, не так грандіозно, як я уявляла.

— А що? Я мав би знести стіну і покласти тобі до ніг голову мантикори? Ні, є краща ідея! Приїхати на колісниці запряженій сотнею лобстерів?

— Лобстери? Це таке плем'я?

— Океанічні раки.

— А хто така рака?

— Тяжкий випадок — зітхнув Дю — А як ти дивишся на наше одруження? — додав він після паузи.

— Що? — я завмерла. Таким тоном висловити настільки важливу пропозицію! Наче пропонує не вийти за нього заміж, а там, я не знаю, заплести косичку, чи щось таке.

— Така відповідь не приймається. Так чи ні?

Я не знала що сказати, було страшно, щось невідоме, незвідане, те про що мені забороняли навіть мріяти. А що як він лише мною маніпулює? Не схоже і знову ж, йому не вигідно. Та він життям за мене ризикував! Хіба це не доказ? До того ж, він вже виявляв свою симпатію. Наважившись, я усе ж таки кивнула. Він підхопив мене на руки, знову.

— Лишилось вмовити Бастиля. Він контролює всі одруження учасників гільдії. Сага так відкараскався від п'яти наречених. Але мабуть, усе таки нам дозволить.