Рабство. Кульмінація

Рись розтеклася туманом і зібралась в струнку фігуру людини.

— Якого гірського барана?!!

Я притупнула ногою і швиргонула в Дю мантачкою. Він, як не дивно, ухилився.

— Я прийшов так швидко як міг!

— Не про це мова! Якого дива ти рись?

— Це та магія яка прив'язана до моєї людської подоби. Ну звісно, варто було тобі сказати. В казці тіні мене ж висвітлили як мага темряви, а не якогось там зооморфа.

— Ти головний герой казки тіні?!!

— Заспокойся, у тебе зараз очі вилізуть. І є ще одна проблема — він стрімко опинився зовсім поруч — Ми зможемо забратись звідси тільки коли буде повний місяць. Портал працює тільки тоді. І мені дуже шкода, але тобі безпечніше тут. Серйозно, у мене серце крається, коли я на це все дивлюсь, але я не хочу твоєї смерті. Щойно тутешні побачать драка, спробують мене вбити, тому лишитись я теж не можу, але я буду щоночі тут. Лише три дні лишилось.

Він лагідно мене пригорнув і провів долонею по волоссю. З плечей наче гора зсунулась. Лише три дні! Три дні і цей кошмар закінчиться!

— Повір, я обіцяю тобі просто шикарне визволення. Усі ті, хто тебе зневажали язики поковтають від шоку.

Я згадала, як твердо вирішила, що не буду шукати свого принца на білому коні, а буду жити і діяти, проте, мій суджений мене знайшов, хоча, я сама до нього прийшла, якщо по правді, так, він не принц, а драк, і білого коня в нього немає, зате він перетворюється на дракона. Хоч як я хотіла потрапити в столицю, жити щасливо можна і на відшибі.

Дю ласкаво усміхнувся і зробив кілька кроків до вікна.

— Мені час іти. А тобі слід добре виспатись.

Я поплелась у свою кімнату і впала на підстилку, повертаючись на бік. Серце радісно тріпотіло. Поверталась надія. За ці дні я вже змирилась з думкою, що Дю скоріш за все мертвий, а тут такий сюрприз! Втома взяла своє і я заснула.

Мене знову розбудили сліпучі промені і я пішла годувати коней, але сіно вже лежало в годівницях. І вода свіжа в ночвах, щітки вичищені, коні щоправда не доглянуті, бо вони тоді ще спали.

— Я тут вночі була, тут чоловік ходив, ще й зробив частину твоєї роботи, а потім знущався. Чим ти його причарувала, гадюко? Відповідай!

— Сподобався тобі чорноокий? — я насолоджувалась тим, як почервоніла білявка.

— Відьма ти! Одразу я про це подумала! Тільки тебе побачила!

Вона побігла до нашого житла. Зараз підніме усіх і почне торочити, що я чаклунка. Я узяла щітку і почала вичесувати Персика, плямистого коня. Той задоволено фиркав і тикався рожевим носом мені в руки, випрошуючи ласощі. Коли білявка повернулась з двома подругами, я вже впоралась з Буревієм, Астаром і Авелтом, і розчесувала хвилясту гривку Пінки. Та стукала копитом, вона любила ці ранкові процедури значно більше за прогулянку.

— Різноока відьма, хто то був?

— Мій добрий друг, Тінь.

— Чим ти його заманила? — це вже темненька подружка білявки.

— То не я його, а він вашу блондиночку підчепив, я не винна, що вона така наївна. Забирались би звідси.

— Бо що, на жаб перетвориш?

— На жаб не перетворить, але, якщо ви так хочете, я можу навіяти вам трохи кошмарів — почула я за спиною голос Дю і з задоволенням спостерігала як пливуть усі три дівчини — мовчання, знак згоди — прошипів він і у мене під ногами застелився думан, Дю зібрався за спиною блондинки і провів пальцем їй по щоці, та несамовито заверещала, їй вторили дві інші дівчини і всі кинулись геть.

— Зроби наляканий вигляд і кажи, що це був привид — наказав Дю і зник.

Щож, трьом дівчатам точно снитимуться кошмари після такої несподіванки. А я що? А я піду до коваля, ще щось повирізаю.

Я зайшла в кузню, коваль привітно мені усміхнувся.

— Це наша остання зустріч, сьогодні ввечері мене випускають, я лише подільник, ще й через шантаж і помилку. Шкода, що я нікого забрати неможу, тут є хороші люди.

— Це чудово!

— А що з твоїм доаком?

— Він мене знайшов — тихо прошепотіла я.