Новий дім

Тено уважно спостерігала за швидкими і вправними рухами спритних рук в кухарських рукавицях. Квіт влаштувався барменом в таверні, яка знаходилась в кварталі делті Сарини. Розсип островів в гирлі був доволі багатим кварталом, до того ж живописним і чистим. Квіт пройшов перевірку і тепер, ця робота його. Їм двом до того ж виділили кімнату. Зайдуть вони туди сьогодні вранці. Біля ніг Тено лежало кілька пакунків з їх речами. Квіт працював вночі. Моряк недовірливо розглядав суміш соку, відвару і рому, яку налив Квіт.

— Може по старому?

— Та ну! Ви хоч би спробували!

Моряк зробив ковток, трохи невдоволено скривився і пішов. Квіт опустив плечі і з згаслим ентузіазмом узявся за наступне замовлення. Він знайшов у бібліотеці рецепти, вивчив усі ці трюки, а тепер раптом виявляється, що ця таверна нічим не відрізняється від "Нової Землі" в якій вони жили раніше. У залу зайшла команда мореплавців з гвардії. Один з них тримав за руку маленьку доньку. Дівчинка старанно притримувала руками трикутний капелюх і жадібно усе оглядала, а в одну мить увесь шквал її надмірної уваги перекинувся на Квіта. Малайор це, що правда не помітив, відряд гвардійців тривожив його значно більше. Тено приготувалась стати на його захист, але варто було Квіту показати кулон, як недружелюбно вирази змінились цікавістю. Моряки не особливо заморочились і з їхнім замовленням Квіт впорався за лічені секунди, а от донька капітана виявила присутнє в усіх дітей бажання спробувати нове і малайор влаштував для неї цілу виставу.

Він поклав кілька кубиків льоду в чашку потрусив посудиною підкинувши кубики, відбивши денцем і знову впіймавши. Знову потрусив ставлячи на стіл чашку догори дригом, а коли підняв, то лід стояв один на одному пірамідою. Швидким рухом малайор знову підхопив верхні кубики, і кілька разів підкинув і впіймав. Вихопив дві пляшки, кілька разів підкинув їх, прокручуючи в повітрі і одним рухом відкриваючи обидві змішав рідини. В кінці він штовхнув чашку, вставляючи туди тростину кориці. Група забрала свої замовлення виклавши гроші і поклавши монетку в майже порожню банку чайових.

— Якщо ти її отруїш, я тебе не просто засаджу, а на рудники відправлю — тихо сказав батько дівчинки.

Квіт провадив їх поглядом. Поки відвідувачів не було, але вже через кілька хвилин почалася бійка. Малайор легко перемахнув через стійку і підійшов до нетверезих відвідувачів, вхопив обох за коміри і вивів з закладу, а через кілька секунд пролунав постріл, а потім ще два. Тено як ошпарена вискочила на вулицю. Квіт стояв з направленим вгору пістолетом, ніс одного з парочки був зламаний, мабуть, це був власник пістолета. Ну, колишній власник. Навряд чи Квіт поверне зброю.

— І чим ти думав, коли в мене цілився, довбешка ти порожня?! Ану пішли звідси обидва! Ще раз припретесь сюди з своїми півкалками і я вам ноги й руки місцями поміняю!

Малайор зайшов в будівлю, не слухаючи відповіді не усвідомлюючих своїх дій відвідувачів. Минуло ще близько пів години і в зал зайшла дівчина, одразу перелізли за стійку.

— Твоя зміна скінчена, іди нагору, третій поверх зліва остання. Давай швидше, поки переворот в "Дірявому кориті" не влаштував.

Їхня нова домівка теж була розрахована на ніч, але набагато краща. Два ліжка вздовж стін, шафи вмонтовані в стіну обабіч дверей, тобто полиці розташовувались над головами сплячих. Біля вікна в дальній стіні між ліжками був прироблений до стіни столик. Кімната була наче вирізана в дереві, дах був трохи нахилений, на їх поверсі вбиральні не було, треба було спускатись на другий поверх.

— Не пам'ятаю, коли востаннє спала на нормальному ліжку.

— Тобто, це нормальне ліжко?

— Ти ж зовсім не бачив цивілізованих кімнат! Зовсім забула! Для тебе це мабуть як королівські хороми!

— Щось типу цього.

Вони швидко розкладали речі.

— Принаймні ми зможемо спати спокійно, тут працює замок у дверях.

— А ти вже перевірив! — Тено усміхнулась — Ти завжди від кожного гороху прокидаєшся, може хоч тут нарешті нормально відпочинеш. Це ж скільки втоми накопичилося за стільки років!

— Я почуваюсь добре, нам потрібно значно менше часу на сон, як і їжі.

— Але ти останні дні чахнеш майже на очах.

— Це переломний етап, він узагалі має бути в дев'ятнадцять, але у мене пізніше, ще луска має змінитись.

— А чому ти узагалі вирішив, що тобі двадцять один?

— Коли я втік, то власник таверни сказав, що я виглядаю як десятирічна дитина, і потім я з стількох і рахував.

— Ага! То он що! — Тено виронила книжку з рук і сплеснула в долоні— Ану іди сюди! Іди сюди, кому сказала!

Квіт зробив кілька кроків назад аж поки не уткнувся в стіну. Тено задерла йому голову і почала водити по червонуватим рисочкам на з'єднанні підборіддя і шиї.

— Два, чотири, шість, вісім, десять, дванадцять, чотирнадцять, шістнадцять, вісімнадцять, двад... Ні стоп, раз два... Дев'ятнадцять, з половиною.

— З половиною? Ти серйозно?

— Угу! Звісно серйозно. Тепер це справжні підліткові відносини як в книжках! Ну перше кохання і все таке... І тепер ти лише на півтора роки за мене старший!

— Це так важливо?

— Узагалі, не дуже.