Падіння, кривавий двобій

Я підбігла до двох драконів завмерши на відстані дюжини ярдів. Дві рептилії катались по землі вгризаючись одне в одного іклами. Чийсь хвіст вдарив стіну, цегла полетіла вниз, я з усієї сили відштовхнулася від землі і проїхала по піску близько ярду, прорізавши долоню об гостру черепашку. Дракони трохи перемістилися вглиб моря. Тепер кожен рух могутніх тіл спричиняв хмари бризок, які долітали навіть до мене. Золотий усе таки виявився сильнішим, він поступово притискав Дю до дна, вибираючись на нього.

Я почала переглядати карти. Знайшла карту затримки, але хоч як не намагалась, змусити її працювати я не могла. Пальці тремтіли від хвилювання, і уся колода з шурхотом розлетілась. Як я могла допомогти? Ніяк! Єдине, що було в моїх силах, мовчки дивитись. І тут я побачила білий лук, який дивом не зламався. Напнула його і в руках з'явилась стріла. Сили в руках не вистачало, але дракони були не так то й далеко. Я прицілилась, вичекала момент і відпустила стрілу. Та врізалась в золотий лускатий бік і все. Розсипалась геометричним візерунком не лишивши і подряпини! Золотий раптом наблизився і його зелені маленькі очі зустрілись поглядом з моїми. Не дивлячись на великі розміри, голова була змаленька, а очі тим більше. Дракон здавався горою м'язів. Він мав коротку шию і хвіст, міцні лапи розміщені як в плазуна. Крила еліптичні, для махового польоту. На хвості зубчик, як наконечник стріли. Дю ж мав довгу шию і хвіст, лапи ближче до ссавців за будовою, крила для планування, при чому вони з'єднані з тілом аж до тазу, а на вості додаткові закрилки. Голова увінчена рогами, які закручуються. І у морди форми різні. У срібних видовжена, з клювоподібним кінцем, а в золотих широка і коротка.

— Дрібна шмаркачка! Цей скелетик тебе не врятує!

Але скелетик знайшов сили піднятись і хвіст золотого відчув гостроту його зубів. Дю почав тягнути золотого далі в море, налягаючи усім тілом, наче передаючи імпульс від ривка. Він протягнув золотого на пів сотні футів і настрибнув йому на спину. Але золотий встояв на ногах, проте скинути зі спини срібного не зміг. Занадто вже міцно Дю вчепився в спину кігтями. Бризки окатили мене з ніг до голови. Стало холодно. Дю підняв голову і стукнув золотого клювом по лопатках. Обгортав хвостом задні ноги золотого. Проте ворог зміг його скинути і почав душити.

— Будьласочка, Дю, будь ласка, борись...

Невідомо як, Дю спромігся вчепитись в крило супротивника, той трішечки послабив хватку і срібний зміг покращити свої позиції б'ючи ворога клювом і продовжуючи шкодити його крила. Вони буквально сплелись тілами, при чому голова Дю опинилась зверху. Він вчився клювом в загривок золотого усе ускладнюючи нанесену рану.

Але золотий в крутився і видихнув золоте полум'я в обличчя Дю. Той відскочив і розчинився туманом. А у наступну мить зібрався за спиною в золотого, відштовхнувся від дна і настрибнув на супротивника, цього разу вчепившись в шию. Вода стала червоною від крові обох драконів. Золотий вирвався і знову повалив Дю, наносячи удари сильними лапами і кусаючись. Я закричала, але цього на мене не відреагували. Дю високо підняв голову, він гарчав, звивався усім тілом, але золотий почав отримувати перевагу. 

Раптом Дю закинув голову і роги проткнули шкіру на спині золотого, той зревів і відсахнувся. Дю відійшов, а тоді здійнявся у повітря. Золотий полетів за ним, аж до хмар, і тут Дю вдарив опонента хвостом, збиваючи орієнтацію і рвонув униз, вкусивши на льоту за крило і перейшов в піке, зупинившись над водою, а золотий впав у море. Я стояла по груди в воді, хвиля від удару збила мене з ніг і вода потягла мене ще глибше, я безпомічно борсалась в солоній воді впереміш з кров'ю драконів, то на мить виринаючи, то знову опиняючись під водою. Я мала от от захлинутись, молотила руками й ногами, але це ніяк не допомагало. Якесь диво дало мені сил і я змогла протриматись на поверхні ще кілька секунд і дістатись того місця, де змогла торкнутись дна і вибралась на берег. Бій драконів майже завершився.

І все могло бути чудово. Дю, переміг, я врятувалась, наші союзники теж схоже перемогли, бо я чула радісні крики. Проте, у долі були для мене свої плани, одна з башень обвалилась і на мене впали уламки...

Будь ласка! Лишайте свої коментарі! Це дуже важливо!