Падіння, Підступний план

А далі все було як скажений вир! Тривожна ніч, поспішні збори, дорога до фортеці Даори на тому самому жеребці. Бо чотириногий кінь і тигриця там і лишились. Тільки ми зайшли до стаєнь мене мало не збив з ніг клубок біло-бузкового хутра. Тигриця тиранулась об мене щокою і повернулась на місце. Дю зцапав мене за руку і повів у залу. На ньому був похідний одяг, а в сагайдаку теліпався довгий фігурний лук з білого дерева, стріл в комплекті не було.

Усередині нас зустрів Сага і швидко повів у зовсім іншу залу. У кімнаті було небагато свідомих

— Тут лише ті, хто розуміють, що твоя смерть призведе до багатьох проблем. Ти наш оберіг.

Отже, присутні: Даора, Еленор, Шель, сіра кішечка, мабуть така ж як Бастиль, тип з люстрою на голові, приземкуватий чоловік середніх літ в окулярах і... І все. Стоп Лора? Потім! Так мало? І ця жалюгідна купка хоче перечити шістьом дракам? Судячи з виразу обличчя, Дю був такої ж думки.

— Я узагалі ще подала об'яву жителям — тихо сказала Даора — Багато запропонувати я не змогла, а без авансу ніхто не погодився. Сага так швидко втік, що я не встигла це обговорити.

— Попросила б в матері, вона б дала — хмикнула Лора.

— Не тоді, коли справа торкається Стеф. Та й просто, вона ставиться до мене не набато краще, ніж до нього. Хоч я і від паладина. Мабуть через магію.

Тобто, Даора сестра Дю по матері? Оппа! Ну це ще неочікуваніше, ніж поява Лори.

— А Тер тут що забула? — фиркнула раптом котожінка.

— Мій накопичувач — сказав Дю і Лора заспокоїлась — І майбутня дружина — і тут привабливе лице почервоніло з гніву, а Дю широко усміхнувся — У мене до тебе, до речі, таке саме питання.

— Я тут за наказом Кронтера. Він не хоче, щоб ви тут влаштували заговор.

— Можемо про неї забути — Сага відмахнувся від Лори.

Сіра кішечка вистрибнула на плече еленора.

— Може перейдемо до справи? — гучний голос з ноткою хрипоти ехом рознісся по кімнаті.

— Кхм.. у мене було небагато часу, але план такий. Ми маємо підібрати таке поле бою, де усім доведеться перетворитись на людей і я зможу замкнути їх в цій постаті, але і Стефа теж. Та, наскільки я знаю, людина з нього вправніша, ніж дракон. Потім золоті стануть вразливими і до наших атак. Навіть якщо припруться усі усі, то це буде тринадцять істот. Але ще ж є нездатні битись. Ми зустрінемо драків, біля зубчатих скель. Там ми при потребі зможемо швидко покинути поле бою і... — голос раптом злетів до фальцету під окомпонемент розлітаючогося скла.

В кімнату через діру влетіло два золоті дракони. На дворі було ще два такого ж кольору, один зелений і один червоний. Рептилії голосно ревли, залітали по двоє, перетворювались на людей і виймали зброю. Коли всі стали на землю, один в золотому обладунку вийшов наперед.

— Ви можете скласти зброю, а ми збережемо ваші життя.

Ніхто не відповів.

— Ви примушуєте мене робити це... А що не так?

Сага усміхнувся. Значить, витівка з блокуванням перетворень спрацювала. Дивак з люстрою склав руки біля грудей і я відчула раптовий прилив сил, і схоже, що не тільки я. Бій був запеклий. Я стояла дещо осторонь, стискаючи в руках ножа. Дю час від часу з'являвся поряд, відновляв ману і повертався до бою. Той з люстрою далі накладав заклинання підтримки, кішечка виявилась доволі сильною чарівницею, і раз ураз запускала блідо сині промені енергії, чоловік в окулярах помахами рук створював віяла спалахів. Раптово один з ворожих підійшов до мене і здійняв меча. Я метнулась вбік і вдарила його по голові підставкою для ліхтаря. Це не подіяло, а от шафа, яку швиргонув в нападника Еленор виявився дієвішим. Я побачила, як гостра червона колючка довжиною в кілька футів пронизала ногу ще одного супротивника.

Наші поступово відтісняли ворогів. Але, супротивники виявились винахідливішими, ніж я гадала. Той який вимагав нас здатись, обійняв Дю і вистрибнув у вікно. Я рвонула до рами з уламками скла по краях. Обоє перетворились на льоту. Дю майже не відрізнявся від батька, але деякі риси були дещо інші. Срібний дракон був менший за золотого, але мав відносно більші крила і був наче видовжений.

Ніхто не міг допомогти Дю, усіх тримали вороги. Я рвонула вниз сходами, мені на очі потрапила колода карт як в Саги. Я вихопила їх з полиці і вибігла надвір.