Тено крутонулась у ві сні і вдарила рукою по чомусь твердому. Дівчина піднялась на ліктях, і зустрілась поглядом з ображеними лазуритовими очима, малайор вже сидів, тримаючи долоню на животі.
— І на що ти натякаєш?
— На те що ти настільки охляв, що просвічуєшся.
Малайор міцно її обійняв і притис до ліжка. Хоч Квіт і змарнів за останні дні, навіть якщо не брати до уваги досвід і спритність, малайор був значно вищий і важчий від Тено. Дівчина усіма силами вирвалась, але до видимих результатів це не призводило. Бертка відчула дотик губ на відкритому плечі.
— Не починай!
Квіт зліз з неї, даючи нормально вдихнути. Тено встала, нічна сорочка сповзла з плечей до ліктів і малайор швидко відвернувся.
— Я при тобі і перевдягтись і до вітру сходити, ми як рідні. Раніше я просто боялась, що ти мене викриєш.
Насправді, через особливості фігури Тено, навіть якби дівчина перевдягалася при ньому, Квіт навряд чи щось би запідозрив. Навіть знаючи, що підопічний дівчина, малайор ледве міг виділити сумнівний натяк на жіночі принади, та й то лише через кістлявість Тено. Бертка остаточно змирилась, що її викрили і з голосу зникли хрип і гнусавість. Як вона так деформувала свій голос два роки, Квіт і гадки не мав.
— Ти майже повнолітня, тримай тканину на її місці. У вас людей це як інстинкт!
— Угу, ти забуваєш, що мода, це боротьба клімату, моралі і здорового глузду проти бажання ходити голою.
— І, що таке мода?
— Типу, який одяг зараз носити кльово. А цей жарт у таверні почула.
Тено швидко одягалася і вони вдвох спустились в основну залу і вийшли надвір. Але їх наздогнав один з відвідувачів. З вигляду схожий на якогось робітника. Судячи з чорнильних плям на пальцях працює з паперами.
— Я вчора бачив те, що відбулося між вами двома і зв'язки з напіврозумними це не зовсім легально. Вам треба зареєструвати ці зв'язки. Ось пропуск.
— Тобто?
— Ви без черги пройдете в відділ і легалізуєте відносини.
— Мені сімнадцять!
— І що? З шістнадцяти дозволено отримувати такі заяви. Прапор вам в руки. Чим швидше тим краще.
Він пішов назад в таверну.
— Може зараз? — Тено поглянула Квіту в очі.
— Ти не даси мені спокою. Занадто переймаєшся законом.
Вони удвох попрямували до відділу. У величну будівлю зібралася чимала черга, але варто було показати папірець, як їх пропустили. Там кілька людей одразу провели їх в окрему кімнату. Там якимись чудернацькими приладами виміряли їх вагу і зріст. Порозпитували. Видали їм кулони зв'язку і записну картку.
Тено уважно роздивилась картку. З щільного лакованого картону, світла з золотистим візерунком. Акуратним почерком писаря поряд з їх портретами було виведено деяку інформацію.
"Тено Ґес з Берти, 99 фунтів (45 кг), 5,8 футів (178 см), підтверджує опіку над малайором, який отримує ім'я Жар-квіт Ґес, океанський вид, 154 фунти (70 кг), 6,2 фути (190 см). Дана сім'я не отримує пільг, але малайор Жар-квіт перебуває під захистом влади і ловці не мають права відправити його до притулку. Зв'язки між ними є затверджені і повністю законні."
— Вітаю вас, молодята — усміхнулась писарь
— Тобто? Ми тепер одружені? — Тено ошелешено глянула на новоспеченого чоловіка, Квіт зблід і почервонів одночасно.
— Одружені. Можете поцілуватись, можете обмінятись каблучками, чи хочаб поміняти місцями кулони. Бо оце прийшли, здали усе, почіпляли кулони і злиняли.
Пара перезирнулась. Тено пригорнулась до Квіта, ця новина вибила її з колії. От ніколи не думала, що вийде заміж у сімнадцять, і що чоловік отримає її прізвище, і, хоч і плекала в душі надії, що чоловіком стане Квіт.
Вони удвох плелись вулицею.
— Життя триває — трохи тремтячим голосом сказала Тено — Принанні тепер ловці нічого не зіпсують.
— Мгм, але ж розбирати малайорів на частини і так незаконно, ти алхімікам це скажи. Їм буде усе-одно і на те, що ми одружені, і на те, що ми під захистом закону.
У бертки понурились плечі, як не крути, і як би це не було неприємно, Квіт абсолютно правий. З-за рогу вийшли кілька гвардійців. Було б непогано перевірити дію цих зв'язкових кулонів, які мають бути підтвердженням шлюбу, на відряді гвардійців помолодше, щоб втікти, якщо що, але менш досвідчені самі давали драла, тільки бачили Квіта. І от і цей відряд вирішив трохи змінити свій маршрут ранкового огляду.
Губи Квіта розтяглися в усмішці, схожій на вишкір, через шрам, що перетинав куточок губи це виглядало ще більш моторошно. Тено смикнула його за рукав сорочки. Малайор закотив очі і фиркнув, потім зміряв дівчину поглядом, та стояла наче її в воду опустили.
— Там орден "Меча і магії" корабель новий на воду пускати збирається. Хочеш подивитись?
— Дуже! — золоті очі одразу загорілись.
Квіт у її відповіді не сумнівався.
Насправді корабель не являв собою нічого особливого. Ну хіба що був дуже великий. Але Квіт бачив і більші, та й Тено також. Великий п'ятипалубний корабель з червоного дерева, гордо майорять білосніжні вітрила і прапор з орденським гербом. На носі корабля виднілась вирізана з дерева русалка.
#604 в Фентезі
#101 в Бойове фентезі
#102 в Фантастика
#27 в Постапокаліпсис
Відредаговано: 11.07.2024