Знову ці двоє

Дю так мені і не відповів. Сатурн продовжував вести нас лісом, нічого не траплялось. Стало навіть трохи нудно. І тут почулись кроки. І якщо ми намагались іти беззвучно, то джерело, а точніше, джерела, звуків ніяк не ховались.

— Ця ущелина вигоріла. Немає сенсу тут лишатись.

— По моєму, треба знати напевне. Краще перевіти.

— Твоя правда.

Один голос був грубий чоловічий, а другий дзвінкий і тонкий, кому належав другий голос було складно визначити. Тобто ми тут не одні? І ці двоє тут по своїй волі. Ми підібралися до них ближче, ховаючись у темряві. Високий міцний воїн у латах і шоломі з просто величезним молотом і щось кволе, не набагато вище за мене, у плащі. Обличчя жодного неможливо було розгледіти. Раптом нижчий повернув голову в наш бік. Я сподівалась, що вони нас не бачать.

— Виходьте. Подумати тільки, яка приємна зустріч! Один з п'ятнадцяти живучих нині драків.

Сатурн спокійно дивився на зустрічного, а от Дю у мене в голові почав панікувати. Вони відкрили обличчя, даючи себе роздивитись. Сага і Еленор. А ці двоє що тут забули? Сага не нагородив мене навіть поглядом. Але сподіватись на те, що він мене не пам'ятає не було сенсу. Я бачила яким поглядом він ковзнув по мечу. Еленор насторожився, сильніше стис руків'я молота.

— Земля тремтить.

— Я відчув.

— Ми ж очистили ущелину.

— А цього пропустили. Ну поїхали. І ти без діла не стій — сказав він Сатурну.

Сага приклав долоні до землі, глибоко вдихнув. Землю струснуло. Усі кинулись в різні боки, з землі вирвалась та сама подоба червобагатоніжки. Її одразу сплутали ланцюги. Двоє братів кинулись в атаку. Діяли вони як одне ціле. Сатурн простяг руку в бік черва і той почав конвульсивно трястись. Очі некроманта стали повністю чорними. Тепер я була впевнена, що це не проста людина. Коли тіло потвори впало на землю Сага різко підійшов до чоловіка.

— Якщо ти хочеш побачити мій першорідний образ, то навіть не мрій.

Сага лише скривив губи.

— Навіть якщо ти сильніший за свого сина, у тебе...

— Ти занадто самовпевнений.

— Можливо, але це не відміняє того, що твого Стефа я таки вклав. І це було не важко.

— Яким би неперевершеним актором ти не був. Я чудово відчуваю твою брехню. Мій син повівся на твої хитрощі, але вдруге так не прокатить, безмозка людинка.

Його іклові зуби видовжились, а шкіра на мить зблиснула сріблом і навіть крізь одяг було помітно як вздовж хребта хвилею піднялися і зникли шипи. Сага зробив крихітний крок назад, в великих очах на мить з'явився страх, але він на диво швидко опанував себе.

— Боягуз — голос Сатурна набув подоби з гарчанням.

— Якби я був безстрашний, то не дожив би до свого віку. Всі, хто має могутність, неправильно ставляться до страху. Для тебе, це щось мерзенне і негідне, ганебне. А для мене, це інструмент, який попереджає про небезпеку, використовує всю силу тіла, для того, щоб врятувати життя. Але ж і ти чогось боїшся, але не користуєшся цим. Чому ти не витяг їх? Ти ж драк!

— Я відчув твою магію.

— І захотів зустрітись? Закінчуй це.

— А от це було зайве — зітхнув Еленор.

— Кінчати? Як скажеш.

Його шкіра почала світитись.

— Дівчатка, хочете подивитись, як роблять психологічні травми? Відвернеться!

Я замружилась, а коли розплющила очі, то просто на Сагу дивився срібний дракон. Херроні вистояв кілька хвилин дивлячись звіру в очі. Еленор вчепився в пасок брата і відтягнув Сагу від ящера, який поки не спішив нападати. Вигляд він мав такий, наче Сага накоїв дурниць, а йому тепер це все вирішувати. Молодший брат відсунув старшого ще трохи далі і розвів руками.

— Ми не бажаємо вам зла. Ми не вороги, до того ж переслідуємо спільні цілі, хоч наші відносини і не дружні. Ніхто не збирався нападати. Лети собі. А ти припини роздмухувати вогонь, що ти узагалі собі думав?

Дракон фиркнув кігтисті лапи зімкнулись на мені і Лорі, пролунав ляскіт крил і за кілька секунд нас обох акуратно поставили на землю. Дракон сів поряд, спалах, і перед нами стоїть Сатурн.

— Що ці двоє мутять? — я подивилась вниз. Хоч я і боялась дракона, але я чула, що Місячний Драк. А про нього навіть в нашій глухомані чутки ходили. Вже знайшов ключ до свідомих перевтілень.

— Хто їх знає? Але це все точно не дарма було. Вони мабуть хотіли запевнитись, чи здатний я до перевтілень. До речі, Лора, що ти там казала про двох дурил? Ось вони і навістили нас.

Будь ласка, пишіть свої коментарі! Кожен ваш відгук важливий для мене!