Крига

У таборі, варто було нам підійти ближче, нас одразу відправили до натовпу. Жодної допомоги, просто нам треба протриматись тиждень, як ми це зробимо, нікого вже не турбувало. І от гурт людей і ще невість кого прямує до ущелини. Я уявляла собі розкол як печеру, але це виявилась справжня тріщина у землі. То от ти який, розсадник скверни. Таких тріщин у світі багато, з'являються нові, але ніхто не знає, як їх очистити. Навряд чи цю напасть переможуть.

Я понуро опустила голову, мене почало нудити. Страх сковував мої рухи, але я змусила себе розправити плечі і вирівняти спину, хай що мене там чекає, я зустріну небезпеку з високо піднятою головою. Тено не забивав собі голову подібними запевняннями і тулився до малайора, він виглядав налякано, увесь час кидав зацьковані погляди на інших. Дю притих. Атмосфера була похмура і моторошна.

— Стійте! Стійте! — раптом вигукнув Квіт, притримуючи хлопця — Щось... Під землею, земля тремтить! Ні!

Він вхопив мене і Тено за руки і рвонув убік, земля затремтіла і випнулась горбом, рибохвостий стрибнув, тягнучи нас за собою і ми втрьох впали у траву. У наступну мить з землі вирвався гібрид черв'яка і сороконіжки новжиною з імператорську галеру і товщиною в десять обхватів дорослого чоловіка. До нього в пащу потрапило кілька бідолах. Я підвелась. Черв кинувся у мій бік і я фізично не встигала нічого зробити, Дю ломанувся до пульта керування, але і він не встигав

— СТОООООП!!! — надірваним фальцетом звискнув Тено, простягаючи тонку руку у бік істоти.

Черва сковало льодом, у мить стало холодно і повисла лунка глибока тиша, на кордоні слуху було чути крапання води і шум. Я перевела погляд на Тено. У хлопця за спиною з'явилися великі, блискучі чорні крила, зсередини вкриті світлим пухом в блакитні рябки. Блакитні проблиски в волоссі стали настільки яскравими, що пробивалися крізь фарбу. Очі стали суцільно білими. Він впав на коліна і затулив обличчя руками. Квіт одразу сів поряд з ним і міцно обійняв.

— Воно... Воно.... Воно хоче..... Вби........ Вбивати....... — він говорив не своїм голосом, раніше це було щось типу тенору з натяком на майбутній баритон, але тепер більше нагадувало порожній свист.

— Тихо, тихо — малайор почав ледь чутно наспівувати йому щось на вухо.

Тено заспокоївся, усі перетворення зникли, хлопець щільніше притулився до рибохвостого і тремтливо вдихнув.

— І що це було?! — до нас ішла розгнівана Лора — Чому він не використовує своєї сили в бою?!

— Він не зовсім контролює магію...

— Тобто ти ПОВБИВАЄШ нас усіх?  — і після цих слів котожінки у Тено кінцево зірвало усі клапани, з очей струмками, та ні, ріками ринули сльози і він голосно заридав, уткнувшись у плече малайора.

Малайор підняв на неї погляд, мовляв, "І що мені тепер з ним робити?". Лора закотила очі і відійшла в бік. Малайор почав щось суворо говорити до Тено, хлопець мотав головою з боку в бік і продовжував ридати.

— Ну, давай. Твоя "психологічна допомога" тут не завадить.

— Він має пояснити мені, що привело до такого стану, але він навіть не буде мене слухати.

— Чудово ти допомагаєш.

— Та і він теж хороший, так ревти через таку дрібницю.

— Ага! То он як!

Увесь натовп вирячився на цю сцену. Лора буквально грала з вогнем! Здавалося, ще одне слово, і малайор вже не тямитиме, що робить.

— Мгм, міг би про це і подбати, навіщо ти узагалі тягнув сюди цього... — рибохвостий трохи розгубився. Я не збираюсь повторювати те слово, що вжила Лора, щоб охарактеризувати Тено.

Квіт широко відкрив очі.

— Повтори, що ти сказала? — його тон був настільки холодний і беземоціональний, що стало моторошно.

Лора умить пошкодувала за сказане і зробила кілька кроків назад. Кілька людей підняли зброю, і я була впевнена, що мішенню стане малайор. Він захищав друга, був на світлій стороні, відстоював правду, але він був малайором. Тож у очах інших права була Лора. Треба це кінчати.

— Квіт, заспокойся, благаю.

Я поклала йому руку на плече. Тіло малайора було напружене, готове до стрибка, навряд чи його встигли б спинити, люди б почали діяти вже тоді, коли Лора б замертво впала на землю. Після мого дотику і миті роздумів він розслабився і уткнувся носом в скуйовджене волосся Тено, який притих і тільки надривно схлипував. Зрозумівши, що продовження не буде, усі пішли далі. Коли натовп відійшов на достатню відстань Квіт підняв Тено і вони з хлопцем попрямували слідом.

[ Це просто жах ] — зітхнув Дю — [ треба щось з цим робити, інакше, одного разу Квіта спинити ніхто не встигне. І від цього постраждаєте усі ви. ]

— Я знаю, Дю, та що ти тут зробиш?

[ Просто поговори з ним, Квіт зрозуміє ]

— Уффф... Ну гаразд.

Я підійшла до малайора.

— Квіт! Послухай! — рибохвостий нахилив голову на бік — Просто ігноруй її. Повір мені, якщо ти якось їй нашкодиш, то увесь цей натовп буде проти тебе. Розумієш? Від цього постраждаємо усі ми троє. Ти хочеш цього? — малайор різко видихнув і стис губи — сподіваюсь, ти мене зрозумів.

Лускатий опустив голову. Але я була впевнена, що він зробив правильні висновки.