Ну що ще можна було чекати?

Цього ранку я прокинулась доволі рано, через Дю. Він почав несамовито волати у мене в голові про якусь жахливу подію. Урешті решт я сіла протираючи очі. Лора потягувалась, а от наші моряки здиміли кудись. Я вже могла впевнитись, що Тено у нас гіперактивний, проте малайор видався мені спокійним, але він ходить за хлопцем слід у слід, тож.

— Не знаєш де вони? — спитала я в Лори, але котожінка ніяк не відповіла.

Раптом пролунав гудок. В цей раз було не так лячно, але я все одно підскочила. До намету зайшли Тено і Квіт. Останній тримав у руках величеньку таку рибину. Обоє аж світились і були мокрі з ніг до голови, сорочки прилипли до тіла. Крізь тонку тканину просвічувалась лусках на боках в малайора, а в Тено я змогла б перерахувати ребра, хоча Квіт виявився не набагато гладший за хлопця.

— Де ви взяли рибу?

— Миля на захід, і там ріка — Тено був засапаний, мабуть вони бігли.

— Але у неї м'ясо отруйне. Проте! Отрута в голках нам стане в нагоді.

— Могли б впіймати щось нормальне — фиркнула Лора.

— Навіщо? — малайор схилив голову на бік — Нас годують.

— Мгм, раз на день. Викиньте це кудись.

— Вічно забуваю, людям потрібно більше їжі.

— Це не важливо, не замовляй мені зуби! Іди віднеси рибу геть! Це наказ капітана!

Рибохвостий закотив очі і вийшов. Тено постояв в не рішучості, але вирішив лишитись. Він опустився на землю і закинув ногу на ногу. Про що там казав мечезамкнений?

— Що там у тебе відбувалось? — я підняла меч перед очима.

[ М? Ти про що? ] — тон Дю був невинний — [ Аааааа! Так то я просто тебе будив. Пффф! Ну що могло статись? А узагалі я казав про торнадо з акул. Це перше, що спало мені на думку. ]

— Як торнадо з акул могло бути першим, що спало на думку?

— Торнадо з акул? — Тено округлив очі.

[ Ще один! ]

— Та то у меча фантазія розігралася.

— У меча? Та ти ще й психанута — Лора примружила очі.

— Вийти ні на секунду вже не можна! Тільки відвернешся, а вони вже гризуться! — рибохвостий осудливо похитав головою.

— Ну що ж — Лора підвелась — Пішли на збори, не будемо тягнути малайора за хвіст...

— Бо ще вкусить, краще вже кота — додала я. Ну а що? Дискримінація тут неумісна!

Лора підтисла губи. Гідної відповіді у неї не знайшлось. Ми прийшли на вичищену ділянку, на якій росли кілька здоровенних дерев. Натовп зменшився на половину. Усі сиділи тихо, подвійний рій у перший же день, багато хто зламався, не витримавши цього, багато хто загинув, були ті, яких забрали через поранення. Лишились тільки найсильніші, при чому і тілом, і магією, і духом. Тено помітно понурився і пригнічено схилив голову. У корінні проявився справжній колір волосся. Чорнявий, але десь п'ята частина волосся була блакитна, при чому незвичний колір розміщувався хаотично, у якихось пасмах було більше блакитних волосин, а у якихось майже не було. Малайор сторожко озирався навкруги, намагаючись осягнути поглядом одразу усіх. У натовпі я вгледіла тих самих бандюг, що напалися на мене вночі. Вгледівши Квіта розбишаки поспішно пішли подалі.

Нам видали миски з чимось на кшталт тушеного м'яса. Де вони його взяли? І сподіваюсь, що воно не зіпсоване. Ми відійшли трохи вбік і посідали на землі. Рибохвостий принюхався до страви і відклав тарілку.

— Краще не їжте це. Йому вже кілька днів, при чому після приготування, скільки м'ясо лежало до того, як його зварили, не можу сказати, але не думаю, що його тримали в охолоджувальній камері. І погляньте. Капітанам дають з іншого казана. Доведеться ловити рибу.

— Навіщо їм труїти нас?

— Не думаю, що це отрута, навіть для людей. Ті хто нічого не помітять і з'їдять усе посидять день у кущиках. Мене би просто раз знудило, та й усе.

— Тільки от я рибу не вмію готувати, ну я просто її майже ніколи і не бачила.

— Нічого, я приготую. Але не обіцяю, що вийде добре.

— Тут, я бачу, ніхто не перебирає, тож не переймайся.

Ми направились у напрямі до ріки. Відправимось ми о півдні, тож час у нас є.