Сила мови

Малайор оглянув присутніх. Не дочекавшись нічого крім кивків він знову всівся поряд з Тено. Повисла незручна пауза. Що б таке ляпнути? Тено широко позіхнув. Зараз лише починало темніти. Думаю, що тренувань сьогодні не буде. Лора вийшла з намету лишивши нас самих. Рибохвостий зміряв мене задумливим поглядом.

— Як ти впоралась з королевою? Ти ж казала, що не маєш магії.

— Еммм... Уся справа в тому, що це не я зробила. Розумієш, у цьому мечі замкнений чоловік. Він узяв контроль наді мною і це він вбив королеву. А ти можеш перемогти її?

— Я не знаю. Ніколи не намагався. Але жуки виявились слабшими, ніж я очікував.

— У них навіть оси не літають — додав Тено.

— До речі про літають, я бачила у тебе крила.

— Ну, це одна з побічних дій моєї магії. Але літати я ще не вмію

— І.. Квіт, дякую, що врятував...

— Ми команда — тонкі губи розтягнулись в невпевненій усмішці. Складалось враження, що малайор не вмів усміхатись. Через мить усмішка стала ширшою і нагадувала звіриний вишкір, а мені різко захотілося опинитись десь за милю від нього — Чому Лору так і лишили капітаном? — усміх умить зник — Я маю на увазі після смерті кількох її команд після першого ж нападу.

— Може тут усі такі?

— То чого ті двоє так дивувались? Тут щось не те.... — лускатий витримав паузу і продовжив — Я не знаю, вона не викликає довіри — він понурив плечі.

— Думаю, не варто про це. Усе одно ми нічого не змінимо — я дочекалася згодного кивка, а тоді задала питання, яке мені муляло вже кілька хвилин — А як ти впорався з жуками без зброї? Хітин то у них міцний.

— Жуки броньовані, але щілини між пластинами їхні слабкі місця. Розірвати з'єднання легко. Але без обладунку це як дражнити лева. Якщо не встиг ухилитись, то все. Ми їм на один укус. Тільки ото удар химери ще пережити можна. Тено ще пощастило, його так, ледь зачепило.

Оце так ледь зачепило! У нього був розідраний бік, усе в крові. Мене ледь не знудило. Але органи, схоже не постраждали. Я подивилась на хлопця. Той міцно спав, ну хоч не хропе, це вже добре. Узагалі, бертці народність дивна. У них десять слів значать усе-одно, і це ще без приказок, але пофігістами їх не назвеш. І зовнішність у них нехарактерна для острів'ян, у інших жителів архіпелагів широкий ніс, а у цих тонкий і гострий і форма лиця не така і фігура. А вся справа в тому, що бертці пішли з тундри, але їх витіснили на острови, адаптація була для них важкою, але тепер бертці справжня гроза морів. І ще їх можна вважати хранителями мови прадавніх. Усім дітям в Берті дають два імені, одне з яких має особливе значення на мові древніх або ще патрар, здебільшого зазначені в імені чесноти справді притаманні людині, як вони про це дізнаються, я не знаю. Через патрар я і вчила їх історію.

— Тено, а яке твоє друге ім'я?

Хлопець зміряв мене поглядом, трохи подумав, а тоді сказав:

— Візардель. Тут три елементи: Ві, Зард і Ель. Ві це пов'язано з водою і льодом, Зард це захисник, а Ель, доволі популярне серед ельфів, це таке слово, його важко перекласти, це як бажання сягнути горизонту, пошук свого майбутнього, мої батьки завжди хотіли, щоб я вирвався з нашого селища у цивілізацію — хлопець опустив очі.

— А... Ясно. А ти знаєш патрар?

— Знаю.

— На твою думку, що складніше, патрар, чи малайорська?

— Писати однаково складно, читати написание складніше в патрар, бо там одна й та сама літера має сотні звуків, говорити як з письмом, але в малайорській це просто неможливо вимовити!! Вони свистять клацають і видають інші дивні звуки, а під водою спілкуються знаками.

— Скажи щось малайорською.

Тено незв'язно видушив кілька звуків, але малайор раптово видав чисто пташину трель.

— І що це значило?

— Щось, малайорською — рибохвостий потис плечима — сама ж просила це сказати. І Тено до речі те ж саме сказав.

— Але воно ж геть не схоже! Як ви узагалі спілкуєтесь?

— Чого ж це, схоже. Краще ніж зазвичай. Ти не виокремлюєш літери. У нас кожне слово окремий ієрогліф, але не такий як ви звикли. Слово позначається вертикальною рискою, якщо після нього іде якийсь знак, то знизу риска закручується в залежності від знаку. А на цю риску накладаються літери з гори до низу, літери виглядають як рисочки пунктири і фігури. Їх порядок важливий. У нас двадцять п'ять літер. Це про письмо, а про говоріння, кожна літера звучить однаково завжди, тому ми не плутаємось. Але Тено не вимовляє близько семи літер. Люди просто не здатні їх повторити правильно, принанні, для їх вивчення треба багато часу.

— Скажи одну з них.

Рибохвостий поско-муркнув, так мав би звучати м'який знак, мабуть. Єдине, що я зрозуміла, що я це не повторю. Тено теж спробував це повторити, але вийшло зовсім не так як в лускатого. Мабуть в контексті ця деформація літери несуттєва. Ну як наприклад ми ж розуміємо картавлячих і шепелявлячих людей. Але сім з двадцяти п'яти це усе-одно багато. Що ж, мабуть говорити на патрар таки легше.