Які ми всі схожі

Усі сиділи групками біля вогнищ. Наша команда була найменшою. Але увагу привертала не наша кількість. Увагу до нас привертав малайор. До нього ставились як уїдо домашнього улюбленця, який належав на їхню думку Тено. Зв'язок між ними вони визначали безпомилково. До хлопця підходили і питали, які кличка в його малайора? Чи подобається рибохвостому коли його чешуть за вухом? А скільки йому років? Чи їсть лускатий овочі? Чи пускає його Тено в дім? А малайор намагається тихцем залізти на диван, чи його пускають? Були навіть такі, які питали чи привчений рибохвостий користуватись вбиральнею. А один особливо тактильний кадр встиг потискати і попестити лускатого ще до того як той встиг хочаб пискнути. Одним словом, ще кілька днів і у малайора поїде дах.

— Щож, давайте розкажемо найщасливіші спогади з дитинства. Це зробить яскравішими приємні спогади і ми більше дізнаємось одне про одного — Лора сплеснула в долоні — Ава, почнімо з тебе.

— Найприємніші спогади з мого дитинства пов'язані з моєю подругою Молі. Коли нас відпускали на квіткові поля, ми були найщасливішими на світі!

— Чудово, Квіт, може ти хочеш щось розказати?

— Гаразд. Один з найсвітліших спогадів це коли гоблін який намагався впіймати мене провалився в каналізацію і коли я вклав на лопатки Здорованя Урга, це орк, якщо що.

— Можна поцікавитись, що тут хорошого?

— Мені не довелося битись з гобліном, а після перемоги над роком мене почали поятись інші напіврозумні в усьому місті. Кращі спогад тільки після зустрічі з Тено, але мені тоді вже виповнилось вісімнадцять.

— Еммм. Розберемо все по порядку. І навіщо тобі було битись з гобліном?

— Він хотів зжерти мене. Мені було одинадцять років і я був дуже слабкий.

— Оу... А що до орка?

— В тому місті купа безпритульних напіврозумних, здебільшого дрібні види. Там не було співчуття чи жалю, якщо ти більший і сильніший, то ти правий, використання магії було небезпечним, бо так тебе могли помітити, впіймати і стратити. Талановиті підлизувались до людей і жили в дворах. Поки я був малим, то рятувався ховаючись під водою і ловлячи рибу. Але з часом став більшим за основну масу тамтешніх жителів. Закріпивши свій авторитет перемогою над Ургом я більше не мусив брати участь в несенсових бійках.

— Скільки тобі тоді було років?

— Шістнадцять, може вже сімнадцять, але навряд.

— Ну, добре, ти хочеш про це поговорити? Я можу допомогти тобі з цим розібратись. Це може вилитись у комплекси.

— Не варто.

— Тено?

— Я можу розказати про нашу з Квітом зустріч. За ним гнався відряд гвардійців і він забрався до мене в дім, точніше в халупу в якій мені доводилось переховуватись. Я чув про нього від напіврозумних в таверні і тоді вже попрощався з життям...

— Чому у вас такі моторошні спогади. Ви змовились чи що?

— Я розповів про найсвіжіші. Звісно у мене були щасливі моменти з моїми двома сестрами і трьома братами, але уся моя родина загинула від цунамі. Тоді я був у плаванні...

— Досить на сьогодні моторошних історій. Тер. Ну ти то хороша дівчина, не будеш же ти...

— Коли мене покарали і не дозволили прийти на якийсь там вечірній збір. Бал, чи що? Не пам'ятаю вже. Я усю ніч просиділа сама в кімнаті серед купи книжок. На жаль я майже не пам'ятаю своїх батьків — мені дістався співчутливий погляд Тено — Навіть їхні постаті починають гаснути в пам'яті.

— І ти туди ж!

— РІЙ!!! УСІ ПІДЙОМ!!!

Ми посхоплювались на ноги. Повиймали зброю. От я жартома порівняла Тено з піратом. Тепер він вийняв шпагу і схожість стала ще більшою. Іще б папугу і пов'язку на око! Малайор випустив кігті. Він і так уміє? Ава дістала посох, який засвітився білим, а Норгат і Далі вихопили мечі. Ну що жуки, як казав рудий, ми зараз вас прижучимо!

Але, не тут то було.