Команда мрії

— Я просто ніколи раніше не бачила малайорів.

Малайор трохи заспокоївся. Ава трохи пом'ялась і знову заговорила:

— Можна торкнутись? Мені просто цікаво, яка твоя луска на дотик.

Лускатий простягнув їй руку. Ельфійка провела долонею по бордовий лусці. На милому лиці Ави з'явився здивований вираз. Вона кілька разів розгорнула і згорнула плавець. Навіть понюхала його руку.

— Я думала, що вона слизька. А насправді приємна.

Малайор забрав руку. Судячи з виразу обличчя дозволити комусь торкнутись себе коштувало для лускатого неймовірних зусиль. Лора сиділа з робленою усмішкою.

Рибохвостий відвернувся.

— Ер, може...

Той похитав головою і вийшов з палатки. Тено підскочив і вибіг слідом за малайором.

— Уффф.. це провал — зітхнула Лора.

Раптом ми почули тихі голоси. Палатка не мала хорошої звукоізоляції.

— Говоріть суспільною, нам доведеться до цього звикнути.

— Я не знаю, що зі мною коїться, Тено. Таке відчуття, що вони сприймають мене як тваринку.

— Ер, Вам просто треба...

— Звертайся до мене на ти. Це вже перебільшення.

— Я не можу!

— Тобі вже майже вісімнадцять! А ти звертаєшся на Ви до людини на три роки старшої.

— ...

— Тепер іди до намету.

Тено відхилив завісу і зайшов всередину. Побачивши вирази наших облич він зрозумів, що ми все чули і знітився.

— Ер, ну тобто Квіт скоро повернеться.

— Квіт? Це його ім'я?

— Угу. — хлопець мав розгублений вигляд, схоже він не звик називати рибохвостого на ім'я.

Без лускатого він умить став заляканим і зацькованим. І чого він так труситься за тим малайором? Наче, наче, навіть не знаю що й сказати. Наче рибохвостому не наплювати на нього. Невже хлоп'я справді вірить, що малайор турбується про нього? Це як вигріти змію і казати, що вона добра хороша і любить свого рятівника. Не схоже, щоб Тено вірив усім підряд, не дивлячись на те, що йому немає вісімнадцяти років. Може малайор його зачарував? Як у розповідях захопив свідомість своїм співом.

— Тено, може тобі потрібна допомога? Якщо малайор агресивний, просто скажи. Тут купа мисливців — раптом почала Лора.

— Чудовий варіант! — Тено підскочив на ноги — Усе життя мріяв здати ЄДИНОГО близького у притулок для напіврозумних! — в мідних очах з'явились сльози — Він... Він мені як батько був от уже майже два роки.

— По моєму ти перебільшуєш — зітхнула котожінка.

Сльоза усеж скотилась по щоці, але Тено швидко її витер. Він смикнувся у бік виходу. Але у намет зайшов малайор. Лускатий швидко оцінив стан підопічного і зміряв присутніх гнівним поглядом. Мені на мить навіть здалося, що він справді стривожився. Тено сів ближче до виходу і підібгав ноги.

— Це жахливо — різко видихнув Норгат — Просто неймовірна команда!

— Ти ще не бачив жахливих команд — Далі усміхнувся — Моя колишня група влаштувала бійку в першу ж хвилину. А у нас навіть малайор людяніший за деяких людей. Тож, усе не так все вже й погано. Ми знайдемо спільну мову. Прийде перший рій і всі одразу стануть білими і пухнастими, як хвіст нашої капітанки.

Отже, оцінка нашої групи. Трохи дивна капітанка котожінка Лора. Безтактовна допитлива ельфійка Ава. Норгат похмурий, але мабуть з досвідом. Малайор, тут без коментарів. Тено, як виявилось, довірливе дитятко. Я, у якої меч кращий боєць ніж я сама. Ну а Далі непробивний оптиміст, якщо він вважає ЦЮ команду хорошою.