Вовкодави

— Хороший хід — раптом сказав малайор на Керні без жодного акценту і продемонстрував в усмішці ікла.

Емм. І як мені тепер з Дю спілкуватись?

[От же ж пакосник!]

Я була цілком згодна з ним. Рибохвостий закинув ногу на ногу і дивився на мене з виглядом переможця. Цікаво, хто відкромсав йому вухо? Треба буде попросити повторити. Скільки разів чула, що малайора легко впізнати по запаху, але описуваного моряками смороду я так і не відчула. Може мені нюх відбило? Але Тено ж сидить до нього впритул! І жодних проблем!

— Тено, от я не раз чула про те, що малайори смердять. Твій лускатий друг поламаний, чи у мене нюх відбило?

— Насправді вони майже не виділяють запаху, жодного. Серед малайорів те саме кажуть про людей, але для них ми справді маємо різкий специфічний запах.

Рибохвостий нічого не сказав, лишивши мою нахабність без коментарів. Червоноволосий усім єством виражав обурення. Що він про себе думає? Він лише напіврозумний. Його інтелект не такий високий як людський. Такі як він живуть серед багатих сімей як собачки, або  десь подалі від цивілізації. Але його погляд був куди більш свідомим ніж у деяких моїх знайомих. Лускатий визирнув з возу і щось вигукнув. Тено сплеснув в долоні і звівся на рівні.

— Майже приїхали! — сповістив мені хлопець.

Через пів години віз зупинився. Я швидко вилізла з хури і поспіша геть. На мить усе-таки обернулась. Обидва мої супутники ішли похитуючись. Малайор здавалося ледве тримався на ногах, а Тено телепало як нетверезого. Диваки вони. І ніхто не заперечить цього факту.

[ Нарешті вони пішли! ] — з полегшенням вигукнув Дю у мене в голові.

Бродячи серед натовпу я нарешті пробилась до командуючих. Чоловік в обладунку не дивлячись на мене вручив мені сувій, там мала бути написана назва групи, в якій я буду і її капітан. Розподіляли всіх хаотично. Сподіваюсь, я потраплю в команду звичайних людей.

“ "ВОВКОДАВИ"  Лора Юкна „

І де мені шукати цю Лору? Щось мені підказує, що команда з назвою ВОВКОДАВИ, це точно не звичайна команда. Безцільно блукаючи більше години я так і не знайшла свою капітанку. Урешті решт натовп почав розповзатись по наметах. Кожен мав свій прапорець. На одному з них була зображена морда вовка. Я зайшла у цей намет. Там була лише жінка двадцяти з копійками років. У неї була приосто модельна зовнішність, миловидне обличчя, витончена фігура з плавними вигинами, довге біляве волосся пофарбоване в зелений на кінчиках. Зелені очі. Вдягнена жінка була в зелену туніку з білими вставками і відкритими боками, короткі штани і дуже високі, вище коліна чоботи. Ще у неї були білі з зеленкуватими кінцями котячі вуха і пухнастий хвіст.

— Ну нарешті! Хоч когось до мене в підопічні приставили!

Жінка узяла мене за руку. Вона привітно усміхалася, але раптом до намету зазирнув Тено.

— Вибачте, це Ви Лора Юкна? — чемно спитав він.

— Так, це я.

— Сподіваюсь, Ви не боїтеся малайорів.

Він зайшов до намету, ведучи за собою рибохвостого. Лора сплеснула в долоні. Ні ні ні ні! Цього не може бути, що тут забули ці два пірати!? Агх! Доведеться знайти з ними спільну мову. Усе таки ми разом жити будемо. Тено знову почав говорити до лускатого бертською.

[ Вони нас переслідують! ]

— Маю надії, що нас не буде лише четверо — зітхнула котожінка.

Час усе покинув, але команда майже не росла. До нас приєднались русява ельфійка цілителька в уніформі академії Уганко, два мечники, один кремезний, з каштановим волоссям, у простому одязі і кольчузі, з дворучним мечем, а другий кароокий, щось типу білявий, менш міцний, але на вигляд спритніший, з парними мечами у легкому шкіряному обладунку. Запевнившись, що більше поповнень не буде, Лора почала промову.

— Що ж, обідранці, ну тобто новобранці. Зараз ми обговоримо деякі правила. По перше, ми не сваримось без причини. По друге, ми тепер одна сім'я, тому говоримо ми на суспііільній! — Лора посварила малайора і Тено пальцем, натякаючи, що це в першу чергу стосується саме їх — По третє, ми кажемо лише правду. Четверте, усе вирішуємо словами, не б'ємося. І п'яте, ми маємо бути толерантними, і приймати усіх такими якими вони є, навіть якщо у когось луска, або зябра.

Малайор схрестив руки на грудях з виглядом "а чому усе тільки про мене?". Лора винувато потисла плечима. Повисла незручна пауза.

— Що ж, тепер, по колу ми будемо називати своє ім'я, щоб познайомитись. От, давай ти почнеш, дівчинка з бірюзовою косичкою.

— Образливо узагалі то — підібгав губи Тено, а Лора знітилась — Уффф... Мене звуть Тено.

— Я Норгат — представився білявий.

— Далі — це у нас мечник в кольчузі.

— Аварелія, можна Ава — ім'я ельфійки.

— Я Тер.

Погляди усіх увіп'ялись в малайора.

— Ви всі усе-одно називатимете мене рибохвостим.

— А твій малайор не кусається? — без краплі сорому спитала в Тено Ава.

— Залежить від настрою — вишкірився лускатий.

Ельфійка здригнулася.