Для чого це узагалі?

Інгрід зиркнула на мене з-під лоба і пішла. Я щільніше притулилась до Дю, який в свою чергу лагідно мене при обійняв. От, у мене питання, навіщо тут усі зібрались? Не схоже, щоб хтось виголошував якусь промову, або видавав важливу інформацію. Я роздивлялась натовп. Нікого з присутніх крім Інгрід і двох Херроні я не знала. Потім до Дю підійшла темноволоса жінка.

— Можеш нічого не розповідати, сорока вже все видала — Дю кивнув в напрямі, куди ішов Сага.

— Мені він вже теж доповів, що ти керуючись правилом тихо стирив і пішов називається знайшов, роздобув собі накопичувач. Я нажаль не маг, тому сама не бачу. Це вона?

— Ага. Буде час, вирву сороці хвіст.

— Е ні — жінка похитала головою — Це вже навряд. У відкритому бою з усіма правилами ти можеш перемогти, але Сага і чесний бій, це щось казкове, такого не буває.

— Так як той рибохвостий обвів тебе навколо пальця? Просто цікаво, де прогалина. Ти до подібного підходиш відповідально.

— Та усе простіше простого. Ех.. ти не уявляєш як мені пощастило. Нетруєного впіймали, з чистою кров'ю, ще і не задохлика, і луски колір гарний, така б добре пішла, але. Пам'ятаєш того хлопчиська з даром морського дракона? То він приперся і все зіпсував. Ще й перекинув ємність з кров'ю! І судячи з того як, то зовсім випадково. Та я встигла малайорові вушний плавець відрубати. Єдиний плюс. Крові лише половину встигли зібрати з підлоги. Інша в дерево в'їлася.

А я в свою чергу тихо дивувалась. Тобто Херроні сильніший навіть за Дю? І, ця жінка і є Даора? Що за дар морського дракона? І тепер по світу ходить малайор без одного вуха? Чи у них регенерація? Сага у них як бачу основне джерело вістей.

— Пам'ятаєш, як Сага мене, тебе і Корру надув першого дня? — Дю перевів розмову з теми малайорських нутрощів на щось більш прийнятне.

— Та пам'ятаю. Я як і ти подумала, що до нас підсів особливо говіркий хлопчисько, ще не повнолітній. Хто знав, що йому тоді було двадцять років? А потім він приперся на наше зібрання без запрошення.

— От я не розумію, то він у вас якийсь геній, то дурик балакучий — мені треба буде це дізнатись.

— Він розносить дрібні вісті, чужі і свої неважливі і несуттєві провали або вдачі. Щось важливе проголошує привселюдно, тож можемо бути впевнені, що ці два місяці все спокійно. Але якщо випадково бовкнеш при ньому щось, що не можна чути всім, то варто попросити і про це ніхто ніколи не дізнається від нього.

— ХВИЛИНКУ УВАГИ!!! — дзвінкий голос почули всі — Це дуже важливо! По потаємних ходах цієї фртеці зараз бродить Дюнкерк! Є бажаючі нарешті покінчити історію з хворим на голову мерліном? Він єдиний становить небезпеку для нас з усієї гільдії! — Сага, який увесь цей час стояв на столі оглянув натовп — Нікого?! Усі поховалися у свої мушлі при першій небезпеці?! Тоді хто...

З стіни вилетіла стріла, але Сага одним вправним рухом її впіймав. Дюнкерк, лише видав своє положення. Дю, на прискоренні від здібності метнувся туди. Кілька спалахів блакитного світла, один срібного. Але раптом на стіл біля Саги вискочив білий пухнастий білий кіт, який став на задні лапи і почав деформувати срібний спалах. Коли світло розвіялась, Сага направив на чоловіка в масці одну з карт. Того обкрутило червонуватими ланцюгами.