Гуляй Поле

Ніч проминула як одна мить, але на ранок усіх чекала новина, що Гуляй Поле відмінили. Бо сюди от-от припреться орда, а найкращі воїни будуть побиті. Тож якщо не відмінили то перенесли. Лихель виражав своє невдоволення на цю тему доволі голосно, але його заткнули швидко і жорстоко. Щоб не псував дух бійцям.

І от ми сидимо на лавці в саду і намагаємось віддихатись після тренування. Аж раптом я відчула на собі той самий моторошний, холодний погляд, що і біля особняку. Я озирнулась і остовпіла. З затінку плюща біля стіни паркану на мене дивились два яскраво червоні ока, які світились. Я відкрила було рота, щоб сказати про оту істоту, але одразу ж закрила. Якщо це те, що врятувало мене, то я не видаватиму його. Дивно, що його більше ніхто не бачив. Бо Вуглик дивилась туди саме, куди і я, але зовсім не реагувала на гостя. Той в свою чергу поовіііільно кліпнув, на мить очі спалахнули яскравіше, і істота зникла.

--- Щось трапилось?

--- А? Та ні. --- я замотала головою. Лихо зміряв довгим поглядом плющ, але нічого не помітив.

І здавалося б, усе тихо і спокійно, але ні, якщо наш квартет не іде на пошуки пригод на одне місце, то вже пригоди на оте місце, через яке найкраще доходять навчання, прийдуть до нас. І вони прийшли. Їх було троє. І можна було сказати лише троє, та я скажу аж троє бо це були воїни молодшого розряду. Ну і вони зав'язали непримітну розмову з Лихом, смикаючи за потрібні ниточки і усе більше дратуючи його. Звісно усе закінчилося тим, що Вуглик не витримала і бовкнула щось грубе і понеслося по купмїинках...

--- Ви гариваєтесь, так? Як нема Гуляй поля, то ми вам влаштуємо --- з цими словами один з них стис кулаки.

А у наступну мить він з Лихом зачепилися як два школярика на перерві. Тільки от бійка школярів не супроводжується магією. А найгірше, що наші швидко програвали. Не допомогли ні запал Лихеля, ні сила Аластора, ні швидкість Равен. А я.. а що я? Що я можу зробити магам!? Аж ось мою увагу привернула дощечка, яка спокійнісінько собі лежала на землі. І представляла собою чудовий інструмент, яким можна вишукано врізати неприятелю по голові, що я і зробила. Тільки без слова вишукано. Бідолашна дошка розлетілася навпіл, а голова моєї жертви геть не постраждала. І постраждаю тут вже я, якщо його ніхто не спинить. Воїн одним ударом по маківці відправив Лихеля, якого притискав до землі, у подорож по веселому забуттю і почав насуватись на мене. Узяв обидва мої зап'ястя в руку і притис до стіни в мене над головою, а вільною рукою поліз куди не слід.

Проте, він залишив мені досить відстані для одного нехитрого маневру дозволеного тільки представникам слабкої статі, себто для удару по, ну.. ви зрозуміли. Він звив і впав на коліна.

--- Наступний! — я поманила тих двох, що з співчуттям дивились на товариша, пальцем.

Один з них з осторогою покосився на Равен і про всяк випадок сів їй на ноги і заніс кулак, щоб відключити і її. Подібна доля чекала і Аластора. А потім усі троє обступили мене. Вдруге трюк вже не прокатитить.

--- А як застукає хто? І вона ще потім патякатиме.

--- Ми своє діло швидко зробимо, а їй потім хто повірить? Ці троє у відключці, вона одна, нас троє. До того ж вона рекрут. Її слово значить менше.

--- Угу. Для всіх, крім Петрая.

--- Просто уявіть, що він з вами зробить! --- заговорила я замріяно закотивши очі --- Але спершу, я попрошу його почикати вам те, чим ви це зі мною зробите! О-о-о-о! А потім...! А ось і він!

Усі троє побіліли і різко обернулись. Звісно ніякого Петрая тут не було. За те був пильний Дарль. Він хоч і той ще, але коли застав сам факт порушення, то навряд чи просто так їм це залишить.

--- І що тут відбувається, скажіть мені.

І поки вони намагались придумати вірогідну версію, я виклала усе по поличках.

--- Приперлись, почали бійку, а тепер хочуть мене згвалтувати. Насильно, якщо що. І ось три підтвердження моїх слів на землі валяються --- я кивнула у бік магів, що до сих пір були без свідомості --- А оцей досі тримає руку у мене на...

--- Було б на чому тримати.

--- Але моїх слів ти не заперечуєш!

Хотілось виписати йому добрячого такого ляпаса, але краще цього не робити, бо мало там що. Тріо зміряло мене нищівними поглядами. Спопелили на місці б, якби могли. Іноді клепка в голові виявляється сильнішою за магію. Я злостиво усміхнулась, прибрала кисть одного з воїнів від свого тіла і відійшла від них на деяку відстань.

--- Що ж. Усе підтверджує правдивість її слів. Пройдіть за мною для обговорення вашого покарання. Ехххх.... Скільки вам разів казати, не лізьте ви до них.