Жуків так просто не вивести

Вечір минув тихо і мирно. Та і ніч теж. Тільки у сусідній кімнаті до півночі стояв шум.

 А на ранок я вигадала собі нову пригоду. Та істота, що мене врятувала, треба їй віддячити. Той напій в чашці. Він був свіжий, а книга була не така вицвіла як листи. У кімнаті було багато книг. У більшості бойовики і короткі любовні новелки. Чашка була наповнена лише наполовину і на стінках було багато однакових слідів. Отже, істота завжди заварювала один й той самий напій. Чорний чай. Або в нього був лише він, або воно любило чорний чай.  Але того разу в кружці був трав'яний відвар. Тож щось інше створіння мало.

І от я іду лісом до пансіону з трьома книгами і пакунком з чайним листом в руках. Я вирішила лишити свою "подяку" на поличці біля входу. Думаю, що істота його знайде. Дорогою назад я якийсь час відчувала на собі чийсь погляд.

Коли ж я повернулась, то доля ясно дала мені знати, що довгої передишки не буде.

--- Скоро сюди прийде ще один рій --- похмуро пробурмотів Лихель --- Він ніколи не приходить лише один раз. І цей буде сильнішим. Той який був вчора якийсь слабкий. Самі носороги та мурахи. Ну і химери. І королева... Ми її узагалі без проблем завалили.

****

Коротка інтерлюдія від "істоти".

Я розглядав неочікуваний подарунок долі. Хоча, якої там долі. Хоч я і вірю в духів провідників, не думаю, що мій виглядає як несправжня білявка зростом трохи більше п'яти футів (+- метр шістдесят з гаком) і відверто бідною верхньою частиною тулуба, яка на додачу хотіла втопитись у мене в ванній. Судячи з наляканого вигляду пам'ять їй відбило. Бо знаючи, хто її опонент вона була б більш спокійна. А тоді ж зі мною говорила. Я навіть їй своє ім'я назвав. Та враховуючи, в якому вона була стані, я не здивований, що вона нічого не запам'ятала. І без того ще непогано так трималася. Ех. Іще б секунд десять і... А все через один укус! І чому ніхто не хоче мене слухати? Кількість смертей зменшилася би в рази!

****

Після чергової серії атак Вуглика я вкотре розтягнулась на землі. Якщо під час двобоїв з Лихом або Снігом я ще встигала реагувати, то Равен не лишала мені ні шансу. Здавалося б, ось вона, за три кроки стоїть, а у наступну мить я лежу на землі, а вона стоїть поряд спершись на шест.

--- Тер, може краще я піддамся? Чи піди пошукай собі рівного супротивника. Без магії --- це вона дарма. Вуглик не могла ефективно використовувати свою магію під час бою, бо могла тільки проводити довгі ритуали, або деформувати чужі заклинання. Якби не це, то вона би жорстоко домінувала над побратимами, ті тільки магією і могли їй щось зробити, та й то більшість заклять вона блокувала.

Узагалі вони втрьох тренувались способом "купа мала". Тобто били того хто під руку попав. Іноді навіть самих себе. Але для мене зробили виключення, бо у перші ж секунди мене ледь не розмазали на місці. Ледве вибралась з тієї скаженої м'ясорубки.

--- Ні. Жуки дуже швидкі. Я маю бути до цього готова.

Равен зітхнула, але не перечила. Вона вже вичерпала увесь свій запас аргументів на цю тему. В хід пішло і нелітературне, але цього теж не вистачило щоб мене вмовити. Їй мабуть нудно, ставиться до мене як до дитини. А все тому, що я не маг! Почуваюся жалюгідною.

Раз за разом падаючи на землю від ударів одного з трьох магів я провела не менше години. Лихель пропонував підлікувати мене, але я не отримала серйозних ушкоджень. І от я нарешті здалась.

--- Я мабуть, піду. Потренуюсь з тим, чиї рухи помічаю --- я розвернулась, вишукуючи поглядом супротивника.

--- Вона сьогодні млява --- тихо тихо сказав рудий --- той раз вона встигла зреагувати на боковий випад. Якби вона була трошки сильніша, то тоді встояла б.

--- Та бачу --- відповіла Вуглик --- Я бачила як вона химері голову відірвала. Щось не те. З такими успіхами в бою вона мала б відповідати на удари. Я ніяких складних комбінацій не використовувала.

--- Її химера вкусила. Просканував, але організм якимось дивом поборов пагубну дію --- Сніг говорив не зовсім впевнено --- Я можу помилятись, але у неї втрата крові і кисневе голодування. От тепер ламайте голову над тим, де вона була.

Я втисла голову в плечі і швидше пішла до центру майданчика. Але супротивника я собі так і не знайшла.