Три маги і...

Рудий оглянув їдальню.

--- Вони вже у саду. 

--- Тут і сад є?

--- Угу. Не розумію, для чого, але є. Ми там зазвичай збираємось. Сніг з Вугликом разом живуть. А у мене конфліктна магія. До стану спокою.

--- Сніг і Вуглик?

--- Це їхні прізвиська. Ти коли їх побачиш, то все зрозумієш.

--- А у тебе прізвисько є?

--- Лихо. То від імені пішло.

Ми дійшли до великих, схожих на ворота  дверей. За ними розташувався справжнісінький парк. З вимощеними пласкими камінцями доріжками, лавками і навіть фонтаном. Не дивлячись на затишок, тут було небагато людей. Рудий потягнув мене до фонтану. Біля нього на одній із лавок розвалились двоє відвідувачів. Перший був на дюйм другий нижчий за рудого, витонченої, у чомусь навіть жіночної, статури. У нього було трикутне обличчя з трохи незвичними, акуратними рисами і великі фіолетові очі. Волосся вилось кучерями і судячи з того, як воно було укладене, хлопець за ним доглядав. Я ніколи не розуміла, коли  казали, що у когось баклажанове волосся. Але у цього кадра його інакшим і не назвеш! Чорна, аж трохи синювата, з відповідного кольору відливом копиця у нього на голові забарвленням нагадувала саме вищезгаданий овоч. Другий же був ельфом. І якщо рудий виглядав так, наче його робили міцним, а потім передумали і стисли з боків, то ельф, хоч і не був набагато ширший у плечах, мав вигляд як так і треба. Високий, ставний з шляхетними рисами обличчя правильної форми, довгим, сніжно білим волоссям і світло зеленими очима. Мабуть, перший, то Вуглик, а другий Сніг.

--- Тер, це Равен, або Вуглик і Аластор, або ще Сніг. Як ви зрозуміли, це та сама дівчина, про яку я казав. Її звуть Тер.

І коли це він встиг їм про мене розповісти? Обидва нові знайомі зміряли мене поглядами. Равен був не дуже привітний, а Аластору було фіолетово. Це узагалі для ельфів незвично.

--- Вона точно нас витерпить? --- Вуглик вигнув брову.

--- Витерпить, вона Орду так вмазала, що він розігнутись не міг. Тож з проблемами розбиратись уміє.

--- Ну, вдарити Орда, це не таке то вже й досягнення. Він тільки до слабших і чіпляється.

Отже, того щура звуть Орд? Схоже на Орда. Думки потекли далі, я зовсім не звертала уваги на те, що вони там між собою говорили. Узагалі я думала про устрій орди. Жуки прийшли ще коли було сонце. Хмарі поступово затягували небо. Останній Полиск Сонця був двадцять років тому. І в той же день була Перша Хвиля. Хвиля, це коли жуки збираються у рій. У рою багато видів, які можна зустріти і поодинці і маленькими купками, але Королеви трапляються тільки в роях. Вони щораз різні і контролюють увесь рій. І в королев різні тактики. Іноді буває напад з двох роїв одразу. Але найгірше те, що жуки заражують людей вірусом і ті перетворюються на мутантів. Зазвичай мутовані люди грають роль живого щита. Ліків від скверни немає.

--- Тер, ти чула колись про казку Тіні?

--- Ні. Батьки вдома майже не були, а жінка, що за мною гляділа була сувора. Тож я казок майже не знаю.

--- Ну.... Це якби не зовсім казка. Це скоріше кілька балад про мисливця. Але звуть це чомусь казка Тіні. Ну то я зараз коротко розповім. Тінь був у сотні, яка першою прийняла удар потрійного рою біля Ардеяру. Але з усієї його сотні вижив тільки він. І, під супроводом помсти, він почав нападати на рої. І зачищувати їх самотужки. Навіть відряди чистки з столиці не могли з ним зрівнятись. Він створив свій Обладунок і чіпляє до нього фігурки переможених ним королев, вірізаних з їхнього ж хітину.

--- Це круто. Але я в це не вірю.

--- Я ж не казав що це правда! --- Лихель підскочив і став на обідок фонтану --- Та ідея нашої команди, зробити це правдою! Ми відтворимо звитяги Тіні!

--- Ви невіжені --- я гірко зітхнула. Якщо вони потягнуть мене з собою...