Висновок

   Викладена вище точка зору може суперечити християнському та іншим вченням, хоча і вони не можуть точно висловитися з багатьох питань.

   Іоанн Златоуст написав: «По-справжньому, нам не слід було б мати потреби в допомозі Писання, а належало б вести життя таке чисте, щоб замість книг служила нашим душам благодать Духа, і щоб, як ті списані чорнилом, так і наші серця були списані Духом. Але так, як ми відкинули таку благодать, то скористаємося вже хоча б другим шляхом», тим самим підтвердивши право кожного, хто сподівається мати сповіщення від Святого Духа.

   У свою чергу, різноманітність поглядів і вчень, що виникла з огляду на наявність у людині зовнішнього та внутрішнього світу, дало привід до розвитку двох напрямків у філософії, що впливають як на світогляд людини, так і на її освіту.

   Один із цих напрямків, що назване езотерикою, не лежить на поверхні, навіть саме слово означає «внутрішній, прихований, сокровенний», вважаючи її різновидом окультизму, який, у свою чергу, порівнюють із чимось таємничим та небезпечним.

   Інший напрямок, що було названо екзотерикою, вчення яке не є таємницею, не має глибокого сенсу, зрозуміле, всім загальнодоступне і призначене для непосвячених.

   Ні езотерика, ні тим більше екзотерика не наближають людину до головної мети її життя, пізнання себе, використовуючи обмежений розум як свого головного експерта.

   Запитань пов'язаних з таємницями внутрішнього світу людини та її Душі за час існування людства на Землі, як у науки, так і у релігій накопичилося достатньо, але відповідей на них, по суті, немає.

   Те, що Душа відчуває на собі все своє земне життя незліченну кількість спокус як від своєї плоті, бажаннями і злиднями, так і під виглядом постійного нападу сил зла, помислами, пристрастями і залежностями можна і потрібно прийняти не стільки як заслужені, але як необхідні для її існування та розвитку.

   Наш Творець і Бог, будучи Всемогутнім і Всесильним, Своєю любов'ю створив безліч вічних сутностей, у тому числі й людей зі Свого Світла, наділивши їх Своїм чином. Можливо, Він навмисне з певною метою призначив їм складний і довгий шлях свого розвитку або залишив у них наслідки первородного гріха, не надавши людям тілесної та духовної досконалості, не перешкоджаючи різним темним силами спокушати їх, дозволяючи їм виявляти себе і свою духовну природу. Незважаючи на наявність у людині, завдяки Душі, здатності відчувати Духовний світ і любити, Творець дозволяє прийти більшості людей до моменту смерті в недосконалому стані, що неможливо без Його на те волі. І це не випадково, адже народження, смерть, як багато чого в житті тіла і Душі людини відбувається несвідомо, і мало що за її бажанням, але перебуває у владі всевидящого Бога.

   Найімовірніше, Бог це робить з метою надання душам можливості виправлення та досягнення ними повної досконалості невідомим для нас способом або у невідомому нам місці.

   Якщо ж згадати слова свт. Василя Великого що «людина, це тварина, яка отримала наказ стати Богом», або сщмч. Іринея Ліонського «Бог став людиною, щоб людина стала Богом», то будь-які спроби людини знайти шлях перетворення і обожнювання, можуть бути виправдані і благословенні.

   Весь Всесвіт влаштований Богом так, що в ньому домінують одні й ті самі закони, і за єдиним задумом Він створив у ньому Духовний світ, населивши його вічними духовними сутностями, для своєї Любові та Світла.

   Прийшовши до такого висновку, ми виявляємо себе на початку нескінченно довгого, по - своєму таємничого та складного шляху свого нелегкого самовдосконалення, заповіданого та обіцяного нам Отцем Небесним.