Зв'язок сегментів внутрішнього світу людини

Не дивно, що те, про що тут говориться, має багато досить незвичних і на перший погляд суперечливих відомостей, ніби не сумісних між собою, але це може бути відторгненням мозку раніше для нього невідомого.

   У внутрішньому світі людини, як і у Всесвіті завдяки вічним Законам Гармонії, Еволюції та Єдності, встановлених Творцем, все влаштовано, взаємопов'язано та узгоджено.

  Неможливо пояснити появу світла без Бога, життя – без світла, як світла без любові та любові без світла. Саме любов є джерелом життя, життя – для появи людини, а для її тіла і сама людина. Людська плоть не може існувати без крові, яка живить її корисними елементами, несе в собі ДНК, дає користуватися як чоловічою, так і жіночою енергією в ній, має інформацію про створення людини і дані про її Род. У свою чергу, енергії крові потрібні для створення та харчування у ній тваринної душі. Вічна Душа, що посилається Богом, маючи совість, харизму і дух, перетворює потім тимчасову душу на Особистість, намагаючись позбавити її своєї тваринної природи, залишаючи її двостатевою, покладає на неї роль посередниці для спілкування з одностатевим тілом. Адже і вічна Душа, створена двостатевою не через Особистість, або кров і тіло, а завдяки своєму Образу, отриманому від Бога, що дозволяє нашим душам любити, і утримувати любов, а тілом ми лише розмножуємося,

      Образ Божий дано Душі без Подоби Його, тому набуття знання і віри для неї без метампсихозу неможливе, як і неможливо очищення і зростання Душі. Але очищення відбувається тільки всередині Душі, яка приносить для цього в жертву тіло, в якому вона перебуває під час життя людини, знаючи, що жертви без страждань не може бути.

Устрій внутрішнього світу людини підпорядкований духовному розвитку та майбутньому життю Душі в Духовному світі, тому він має бути структурований, а не сконструйований, зверху вниз, а не знизу вгору.

   Біблія свідчить, що Душа людини, що має Образ Божий, була створена без плоті, якої немає і в Бога: «І створив Бог людину за образом Своїм, за образом Божим створив його; чоловіка та жінку створив їх». (Бут. 1, 37), потім тіло він отримав тоді, коли він був вигнаний Богом з раю: «І зробив Господь Бог Адамові та дружині його одягу шкіряні та одяг їх». (Бут. 3, 22), а ось тваринна або тимчасова душа для його плоті створювалася наступним чином: «І сказав Бог: нехай зробить земля душу живу за родом її, худоби, і гадів, і звірів земних за їхнім родом» (Бут. 1, 24), даючи зрозуміти, що спочатку у людини з'явилася Душа, а потім тіло, як його складова частина.

   Якщо тіло людини, як і її тваринну і тимчасову душу народжує та живить Земля, своїми стихіями, то вічну Душу в людині народжує та живить не тіло, як то кажуть у Біблії, а Бог. Створюючи її окремо зі свого світла, на Свій Образ, Він посилає її в плоть сформованою і незалежною від плоті.

   Все в людині пронизане законом Еволюції, але не в її тілі, що тимчасово живе інстинктами, а в Душі, у якої не вичерпується бажання стати кращою, і мати за допомогою радості і любові, щастя і рай всередині себе.