Звідки ми

   Багато хто розуміє, що людина не могла з'явитися на світ шляхом еволюції, тому що в її тілесній природі багато органів, особливо ті, які потрібні для виживання на Землі, гірше розвинені, ніж у більшості тварин, а в духовній природі є здібності, які не мають якого-небудь значення для практичного застосування у земних умовах. Це говорить про інше призначення нашої природи.

   Але бажаючи об'єктивніше оцінити суть людини та її життя, потрібно використовувати реальні знання про неї, без історичного, релігійного та псевдонаукового впливу, враховуючи анатомію та психологію людини.

   Наявність у влаштуванні людини та в її поведінці дуальності та полярності, у вигляді матеріального та духовного, тимчасового та вічного, чоловічого та жіночого складових, може допомогти відкрити таємницю його появи.

   Такий пристрій людини можливо говорить про те, що ми створені і наші Творці або Божественні батьки Бог-Отець і Бог-Мати почуттям любові явили світло, з якого створили Духовний світ зі своїми законами і населили його нами, своїми дітьми, духовними сутностями, наділивши їх своєю божественною природою і живлячи їх усіх своєю енергією та силою.

   Заклавши в людей Свій образ, які отримали форму андрогін ще з зачаття, дали їм можливість удосконалюватися, проходити шлях розвитку через багаторазове переродження у створеному для цього Матеріальному світі. Але не всі ці створіння здатні правильно розвиватися в цьому тимчасовому і недосконалому світі.

   Тих, хто відхилявся від закону Еволюції, тимчасово переміщують у Духовний світ, де вони через це порушення втрачають духовну енергію, опиняючись без світла і любові своїх батьків, перебувають деякий час покараними.

   Пройшовши всі випробування, улюблені діти Своїх Батьків отримують можливість не тільки вдосконалюватися і далі, переходячи з одного рівня Духовного світу в інший, а й зрештою досягти Їхньої подоби, остаточно зливаючись з Ними.

   Доказом того, що причиною і метою створення обох світів і життя є любов, можуть стати живі світлові та музичні образи, як плоди людського таланту, так і інструменти неземного мистецтва, наповнені нею, служачи особливими духовними засобами розвитку людини.

   Але з іншого боку дивує той складний пристрій людини, який не узгоджується з вимогами для її природного розмноження та виживання. Так само воно недоречне, як підозрюють багато фантастів-письменників, для створення або виведення людей як лабораторних тварин, для використання їх як акумуляторів або джерел енергії, для дослідів над ними без дозволу їх Творців і для будь-якої іншої експлуатації. Особливо дивує своєю прихованістю свідомість людини, влаштована як внутрішня камера спостереження за нею.

   Не менш суперечливими виглядають явні спроби зупинити розвиток людства, за допомогою засекречування та знищення відкриттів, документів та артефактів, усунення відомих учених, що говорить про нібито беззахисність людей на Землі перед злом.

   Якщо у світі є прояви змови у вигляді брехні та страху, ліків та хвороб, симулякрів та політики, злиднів та ситості, то це говорить про те, що є організація чи сутності, які таємно хочуть людської деградації та знищення. Але швидше за все, цим їм вдається впливати лише на тіло людини, а для вічної Душі всілякі страждання плоті шкоди не становлять, оскільки їй дано можливість і здатність постійно розвиватися.

   Зупиняти можна того, хто рухається, а обманювати – тих, хто хоче знати більше, полонити того, хто може звільнитися.

    Проблема Світової змови, як і сенсу людського життя на Землі турбує людей давно, і песимізм, викликаний ними, є наслідком профанації самою людиною себе та свого життя. Але якщо врахувати, що людство, судячи з артефактів, не раз мало можливість створювати нову цивілізацію, воно не могло самостійно зробити ці переродження або реінкарнації в таких масштабах без допомоги згори.

   У той же час складається враження, що якщо людина є істотою унікальною і богоподібною, то вона повинна бути під надійним захистом і в безпеці. Але реальне життя людини говорить про зворотне становище, тобто про постійну небезпеку і беззахисність живих істот на землі і нібито про абсолютну байдужість до них з боку їхніх Творців. Всередині людини, у кожного з нас у Душі все-таки є та іскра чи вогонь надії в те, що нас не лишають без уваги і оберігають.