Прихований пристрій людини

Часто можна почути, що людина відрізняється від тварин наявністю в неї мови, але, виявляється, є внутрішні почуття, яких немає у тварин, які перебувають у мові, але не усвідомлюються людиною, а найчастіше відчутні і переживаються нею під впливом на свідомість їхніх вібрацій.

   Наприклад, природа людського слуху і зору така, що вібрації звуку та світла можуть виникати як зовні людини, так і всередині неї. Але треба знати, що вплив цих вібрацій можуть викликати всередині людини безліч різних емоцій до зміни свідомості, що нагадує вплив гіпнозу, наркотику чи магії. Як певне поєднання та наслідування звуків, гра світла і кольору народжують переживання і образи, так і стан всього, що заявляє про себе цими вібраціями всередині людини, нагадує собою мову на знайомому частіше серцю, а не розуму, мові.

   Мистецтво, особливо музика, що діє звуками як світло, кольором та образами на серці, частіше розвиваючи і роблячи його чутливим і сприйнятливим, не виховує і не розвиває його, а лише розкриває глибину внутрішнього світу людини, її душі.

   Але якщо у людини є здатність чути внутрішні вібрації, то вона повинна розрізняти їх, так як серед них є багато і тих, які створюються тілом і Родом у крові, тваринною душею або Особистістю, як і тих, які народжені Образом або Подібністю у вічній Душі.

   Для придбання такої загостреної чутливості необхідно знати пристрій внутрішнього світу людини, її склад, сприйняття всіх його діючих частин та їх стан.

   Ця здатність дуже схожа на музичний слух, що відрізняє лади та акорди, мажор від мінора, інтервали та модуляції, тембри різних інструментів та голосів, музичних стилів та напрямків, відомих виконавців та композиторів, що можливо не тільки обдарованим людям, а й розвиваючим її в собі. І ті й інші здібності в деяких людей можуть або зовсім бути відсутніми, або можуть бути не зовсім розвиненими, але лише в небагатьох ця чутливість має розвинені, але при цьому різні форми.

   Існування позитивних чи негативних емоцій своєю кількістю, тривалістю, і частотою, виявляють наявність у людині різних вібрацій, та їх можна відчувати у собі, як і неможливо приховувати від, хто може їх зчитувати, оцінюючи стан внутрішньої злагоди людини.

   А так, як у теперішній час досконалість людини визначається за її інтелектуальним розвитком та рівнем загальної освіти, то емоційний стан, як і ця здатність, полягає в реальному відчутті внутрішнього світу людини. Ця здатність живе в людині, поки вона нею дорожить.

   Хтось скаже, що здатність людини чути внутрішній світ та її вібрації є винятком для звичайних людей, іноді шкідливою чи навіть небезпечною, а хтось вважає, що користі від неї мало та особливо вона їм не потрібна.

   Те, що ця здатність у багатьох не проявляється, мало кого хвилює, і як ми бачимо, відношення до неї більшості людей, перетворює з самого дитинства цю байдужість у норму життя, гальмуючи духовність людини.

   Кожна «діюча особа» у житті внутрішнього світу або її сегмент має свої вібрації, виявляючись у явному чи прихованому вигляді, що допомагає їх виявити і в собі, і в інших.

   Душа, що носить у собі дію духовних законів Гармонії, Еволюції та Єдності сприймає себе частиною великого, завдяки Всесвітній свідомості та внутрішньому «Ми». Вона виявляє себе у совісті, під час сновидінь і в Образі та Подібності. Образ Божий у Душі накреслений духовною тричастинністю, а Подібність, що набувається в ній, здатна до обожнювання і оживлення всього сущого.

   Особистість перебуває у «Я» людини, під впливом приватної свідомості, виявляючи схильність жити, надходити і думати по-своєму, собі, мати більше власного.

   Дух, що перебуває в Душі, озброює людину постійністю і рівновагою, її совість проявляється в моральності, а харизма – у Любові, благості та світлості.

   Серце Особистості є джерелом різних емоцій та плотської любові, як і любові для себе. Чоловічий початок той, що знаходяться в плоті і Особистості, частіше діє за допомогою волі і сили, жіночий початок – у ласці та ніжності, а обидва початки – у батьківському почутті та багатодітності. Чистота крові говорить про характер і силу Роду, а тіло – про темперамент, потребу насичення і комфорту, про несплячі і діючі інстинкти.

   Відкриттям для багатьох може стати їхня мова, яка є не тільки носієм інформації, сенсу, або засобом комунікації, але й вербальним образом, у якому Душа за допомогою звуків та слів приховано виражає себе та свій стан. Перебуваючи всередині людини, вона постійно випромінює свої позитивні вібрації, намагаючись захиститися від впливу плоті і цього матеріального світу.

   Вони можуть виявлятися в однині і множині займенників, таких, як «Я» і «Ми», що зустрічаються в житті кожного, як і в багатьох словах чоловічого та жіночого роду. У вібрації сказаного слова звучить зовні і проявив себе відкрито як Особистість, думки, як неозвученого слова і ховається, як і Душа, і матеріалізованому чи написаному слові – букві, як і відчутна плоть. Є вони в поганих і святих словах, що позначають зло і добро, у голосних, як тих, що мають можливість тривати нескінченно, як Душі, у приголосних, коротких за тривалістю, як тимчасова Особистість, у різномовності, прізвищі та по батькові, що нагадують про кров і Рід. Це говорить, що мова людей може бути носієм-матрицею, що знаходиться як схема внутрішнього світу людини, те, що є в ньому, або те, що потрібно знати про себе.

    Багато музикантів і любителів симфонічної музики скажуть, що всі ці духовні, одночасно й постійно вібруючі учасники цього внутрішнього механізму людини, нагадують коротку, не зовсім для слуху, і, що нагадує собою, какофонію, або налаштування та розігрування оркестру перед концертом. Тільки налаштування цього оркестру під керівництвом Душі в кожної людини може тривати по-різному довго, а сам твір у виконанні цього оркестру може прозвучати не скоро, і не завжди без фальшу. Це залежить не лише від знання диригентом партитури та його вміння керувати оркестром, а й від професіоналізму самих музикантів. Але вийшовши на сцену, диригент та оркестр повинні виконати твір за партитурою, написаною композитором, інакше їм доведеться ще довго репетирувати.