Інформація та енергія Душі

Не дивлячись на те, що Душа сама є втіленням інформації та енергій, але перебуваючи в тілі людина може лише здогадуватися про їхню кількість та зміст, користуючись лише тими, які доступні та підкоряються їй.

   Зрозуміло, що цей стан свідомості людини, яка не знає по суті нічого про свою Душу, заплановано Богом з метою повноцінного її розвитку, яке нагадує не стільки зростання, скільки пробудження не повністю активізованої духовної істоти, за допомогою енергій, що виробляються за всіляких її переживань.

   Інформація може довго зберігатися не задіяною або реалізованою, поки для структурування або впорядкування простору або матерії не знадобиться енергія, яка потрібна для росту насіння або зерна рослини. Але хтось має генерувати початок зростання зерна як процес.

   У такому ж положенні знаходиться і наша вічна Душа - інформаційно-енерго-структуруйована, сутність, що постійно розвивається, у якої є здатність сприймати, переробляти і частково створювати як інформацію, так і енергію, тимчасово використовуючи для цього фізичне тіло, як біологічну саморозвиваючу капсулу і одночасно як інструмент у матеріальному світі.

   Душа, будучи прообразом для нашої тимчасової та тваринної душі, тобто Особистості, має не тільки розум, почуття та волю, а й те, чого немає у тимчасової душі, а саме здатність бачити, розуміти та відчувати Духовний світ.

   Як Особистість отримує життєвий досвід через тіло, що живе в матеріальному світі, за його законами, так і вічна Душа може осягнути духовні закони, лише перебуваючи в Духовному світі і навчаючись у духовних істот, наслідуючи їх.

   Ні у сучасних священиків, і ченців, ні за допомогою постів та сповідей, ні від прочитання безлічі молитов і акафістів, книг та прослуханих проповідей, як показує досвід, набути чи підвищити духовність чи потенцію Душі неможливо, так як це більше діє на Особистість.

   Те, що у людини емоції переважають над розумом, залежить від того, що для мислення потрібна лише інформація, а енергії небагато, а для прояву почуттів потрібно набагато більше. Розвиток же духовних істот відбувається, не в галузі інформації, де вона лише відкривається, а в області енергій, де вона створюється.

   Виходячи з цього, найважливішим для Духовного світу є почуття чи переживання, адже з чого почалося творення та існування Всесвіту – адже з Любові.

   У земних умовах, де більшість людей зустрічаються з труднощами або виживають, їм доводиться часто з різних приводів реагувати негативно, що ускладнює прояв у людині позитивних почуттів. Вічна Душа, отримавши завдання вдосконалюватися, шукає приводу до Любові, а Особистість чи тимчасова душа, керуючи плоттю, переживаючи з нею всі труднощі, живе найчастіше у негативних почуттях. У таких нелегких умовах, не дивлячись на життя Особистості, проявляється здатність Душі викликати в людини чисту та щиру любов до всіх, яка служить для Душі розвитком.

   Особистість сприймає те, що вона переживає, як таке, що реально з нею відбувається, не маючи інформації про себе, про тіло і те середовище, де вона мешкає, і має бути лише інструментом для вічної Душі. Але Особистість, перебуваючи з плоттю генератором великої кількості різноманітних енергій і перебуваючи під впливом сторонніх енергій, не тільки не відрізняє їх, не керує ними, як не здатна захищатися від них, але і при цьому заважає Душі.

   Це можна пояснити не бажанням Особистості захистити себе і свою плоть, з чим не можна погодитись, а її тимчасовим існуванням та відсутністю загрози для вічної Душі.