Все якось не так

Судячи з устрою, не тільки біологічного організму людини і її внутрішнього світу чи її психіки, можна сказати, що немає жодного органу, функції, здібності і таланту людини випадкового, довільного чи шкідливого, водночас нічого у світі настільки складного і узгодженого.

   Те, що нам говорять багато релігійних вчень, зводиться до того, що Бог створив людину, не озброївши її достатньою кількістю знань про себе і про навколишній світ. Надавши їй повну свободу у вчинках і з правом вибору способу життя, Він при цьому пообіцяв їй бути суворо покараною після смерті, у разі поганого результату. Але придивившись до дійсності, то покарання за скоєні людиною помилки реалізується вже зараз протягом усього її життя, не очікуючи виправитися вона, чи ні.

   Якщо життя на Землі це спосіб виведення людей як виду, а згодом, суворого відбору серед них якісніших екземплярів, з утилізацією невдалих, як це нам кажуть багато релігій, то, як виявилося, цей експеримент не вдався, і його повинні були давно згорнути, або змінити, замінивши іншим. Але за історичними даними він давно не змінювався, дозволяючи множитися людству. Згідно з твердженням більшості релігій, всі рішення та дії Творця Всесвіту, у тому числі й людини, вінця його творіння мають бути ідеальними та доцільними.

   Виникає питання, якщо людина з'явилася Завдяки Богу, будучи її створенням, наділена не лише складною, але таємничою та явно запрограмованою структурою, то чому протягом її життя вона зовсім не виявляє себе у повному обсязі?

   Ще дивовижнішим і загадковим є те, що цей рівень складності в устрої людини не відповідає тому примітивному образу буття, який ведуть більшість людей. Можна людині пред'явити претензії щодо профанації свого життя, але вона не може самостійно розбудити і використати хоч частково свої ресурси.

   Напрошуються два висновки, або життям людини управляють, або її мало ні за тривалістю, ні за умовами, щоб та програма, яку заклали в ній, могла бути реалізована. Якщо людина не має права сама вирішувати, якою, коли, де, від кого народитися на світ і піти з нього, як і не може щось змінити в собі, а тільки у своїй поведінці, то повну відповідальність за людину та її життя взяв на себе її Засновник або Творець.

   Тепер, міркуючи і не бажаючи нашкодити ні собі, ні іншим, потрібно обережно наблизити не тільки свою уяву, а й логіку до прихованого від нас задуму Творця про людину, яка могла б реально здійснюватися, якщо Бога сприймати мудрим, всесильним та люблячим Батьком усіх і вся.