Люди та демони

Якщо, за словами св. Іоанна Дамаскіна, Ангели «споглядають Бога, наскільки для них можливо, і мають це їжею» - пише святий Іоанн Дамаскін (Св. Іоанн Дамаскін. Точне виклад ... Кн. 2. Гол. III. С. 190.), то демони, для яких споглядання Бога неможливе, мабуть, можуть отримувати енергію непрямим шляхом через людину, пристосовуючи її духовний стан, тобто її енергетику для свого харчування. Для ції дії вони спочатку повинні уподібнити людину собі, через що отримати доступ до її енергій.

Пристрасна і псуюча себе людина є для занепалих духів чудовим джерелом харчування. Роздмухуючи в ній енергію пристрастей, що пожирає її життєві сили, демон харчується і посилюється в такому середовищі. Крім того, опанувавши тим, хто принизив у собі образ Божий, занепалий дух використовує його тіло як інструмент для отримання більшої насолоди його пристрастю. Ось і ще одна причина того, чому людина пристрасна і розпусна буквально обліплена бісами.

   «Демони як віддані сластолюбству та пристрастям значною мірою насолоджуються та харчуються жертвами. Коли спалюються жертви, кров перетворюється через горіння на випаровування і, розклавшись таким чином на тонкі частини, переходить у стан, відповідний природі демонів.

   Все звичайно, вони харчуються випарами не так, щоб вони їх їли або наповнювали ними черево, але подібно до деяких тварин, устриць та інших цього роду, які приймають їжу усією істотою своєю. З цієї причини демони жадібно пожирають гази, що походять від горіння жертв, і втягують у себе дим курячого ладану як речовини, пристосовані їм в їжу» (свт. Василь Великий).

   Всі розуміють що біси, будучи істотами хоч і занепалими, але все ж таки духовними, не можуть харчуватися тілом жертв, хоча їм і принесеними, а ось енергія страху, що виділяється при смерті живою істотою, може цілком задовольнити їх.

   Перерахувати інші способи, за допомогою яких темні сили можуть відібрати у людини сили життя, також дуже складно, як і назвати людей, якими вони не цікавляться або могли їх забути.

   Виявляється, щоб втручатись у справи Божі, для демонів малопродуктивно вселяти людям злі помисли, пробуджувати в них пристрасті або штовхати їх на гріх. Простіше позбавляти непомітно людину її життєвих сил і енергії, такої необхідної для її мислення, почуттів, дій, а особливо інтуїції, здатності радіти, співчувати, прощати і шкодувати, після чого вона втрачає свою душевну сенсорність та зв'язок із духовним світом.

   Адже більшість людей і кажуть і думають, що будь-яка недосконала їхня дія пов'язана з дією нечистої сили, адже «біс поплутав», але навряд чи усвідомлюють причину свого осквернення.

   Хоча сказано ап. Павлом «цей рід виганяється лише молитвою і постом» (Мф. 17, 21), але не самі ці дії допомагають позбавлятися демонів, а очищення від усього нечистого, негативного, даруванням благодаті Святого Духа, життєдайної енергії.

Та велика кількість демонів нападників, а іноді й тих, що вселяються в людину, пояснюється не бажанням занепалих ангелів мучити її, а відсутності у них тієї життєвої сили, якою разом зі своєю любов'ю насичує Творець своє творіння, тим енергетичним голодом, який вони постійно відчувають і змушує їх шукати підходяще собі джерело харчування.

   Важливу роль у житті людей грають святість і скверна, що діють лише на рівні тонких енергій. Якщо святість притаманна ангелам, а скверна – темним силам, то людина може бути в різних станах, і при цьому частіше не відчуває це тілесно. Але Душа чи Особистість має можливість сприймати ці тонкі вібрації та енергії за своїм внутрішнім станом, насамперед чистоту мислення, почуттів та намірів, наявності душевного тепла та привітності.

   Нам кажуть, що темні сили не є небезпечними, що вони не можуть напасти на людину без волі Бога, малоймовірно думати, що вони будуть просити дозволу у Нього, хіба що вселиться в будь-кого, наприклад, у стадо свиней. На що вони здатні можна прочитати у Святому Письмі.

   «…за те, що вона (Сарра) була віддана сімом чоловікам, але Асмодей, злий дух, убивав їх раніше, ніж вони були з нею, як з дружиною». (Тов. 3, 8), «...цю ж дочку Авраамову, яку зв'язав сатана ось уже вісімнадцять років, чи не належало звільнити від цих уз у день суботній?». (Лк. 13, 16), «бог віку цього (диявол) засліпив уми, щоб для них не засяяло світло Євангелії» (2 Кор. 4, 4), «Тверезіться, пильнуйте, тому що противник ваш диявол ходить, як рикаючий лев, Шукаючи, кого поглинути». (1 Пет. 5, 8), «Ваш батько диявол; і ви хочете виконувати похоті вашого батька. Він був людиногубець від початку і не встояв у істині, бо нема в ньому істини». (Ів. 8, 44), «Потім бере Його диявол у святе місто і ставить Його на крилі храму,…» (Мф. 4,5).

   Для свого впливу помислом, пристрастю, залежністю, фобіями, тим більше незаконним відбором енергії, обманюючи людей, демони не потребують дозволу згори, тому що мають відносну свободу, яку їм надають люди.

   Демони і всі занепалі ангели полюють не лише за позитивними людьми, а й навіть немовлятами, відбираючи у них живоносну силу та енергію, заважаючи їм перебувати в життєвому потоці, але не гидують і лиходіями, які вже за життя стали на їхній бік, але можуть змінитися на краще. У цих випадках можуть бути замішані як їхня заздрість, так і їхня потреба та страх.