Душа у крові жертв

Хоч і сказано в Євангелії: «Кров Його (Ісуса) зробить нашу совість чистою від непотрібних дій, щоб ми могли служити живому Богу» (Євр. 9:14), але більшість людей, у тому числі священики, знають про те, що совість, як у людей, що причащаються, так і у тих, хто не причащаються, нічим між собою в реальному житті не відрізняється – що в одних, що в інших.

   Якщо всі люди покарані за гріх Адама і Єви, то жертва другого Адама – Христа має виправдати всіх без винятку людей: «Бо якщо злочином одного зазнали смерті багато (всі до одного і не тільки свої), то тим більше благодать Божа і дар благодаті однієї Людини, Ісуса Христа, перебільшують для багатьох (одиниць і тільки вибраних)» (Рим. 5,15), але слова «бо багато званих, а мало вибраних» (Мф. 20:1), як і життя людей говорить про те, що Син Божий пролив Свою Кров не за всіх людей, а «Він врятує людей Своїх від гріхів їх». (Мт. 1:21).

   Якщо за статистикою з 7,6 млрд. всіх людей на Землі 2,4 млрд. (30%) віруючих людей, з них близько 200 млн. (3%) християн, а з них 20 млн. (0,3%) дотримуються правила, то Його жертва в бажанні врятувати багатьох, зрозуміла, в тому випадку, якщо смерть це не покарання, а життя – не блаженство, про що Бог-Отець відкриває всім, не відмовляючи нам у Своїй Любові.

   Те, що читаємо в Євангелії: «Той, хто їсть Мою Плоть і п'є Мою Кров має життя вічне» (Ів. 6:54) або «…Його Царству не буде кінця… чаю воскресіння мертвих і життя майбутнього віку. Амінь.» (Символ віри), каже, що всі наші душі вічні, це підтверджують і слова Євангелія «Бог не мертвих, але живих» (Мф. 22, 23).