Сенсорність почуттів людини

Багато людей мають інтуїцію, яка часто підказує в потрібний час їм потрібне рішення, багато хто не позбавлений совісті, що вказує на неправильні вчинки, але при цьому багато хто з них залишається невіруючим через обмеженість і не проникливість свідомості тваринної душі, як сказав свт. Іоан Златоуст: «Товсте черево не народить тонкого сенсу».

    На тимчасову душу, як на Особистість значний вплив надають кров з еманаціями Роду, що перебувають у ній, і ось вічна Душа, яка перебуває з ними в тілі на певній духовній дистанції, не завжди має можливості проявити себе, що так само часто не дає людям відчути тонкий світ.

   «Обтяжили серця наші, приліпилися до землі душі наші, таке становище духу знижує тіло, і ми залишаємося чужими досвідченого пізнання, що тіло наше може зрадіти про Бога живе» (Святитель Ігнатій Брянчанінов).

   Але в людини є здатність відчувати особливі вібрації або енергії, звана сенсорністю, яку можна не тільки посилювати, а й занепадати, можна очищати і загострювати.

   Останнім часом вчені з'ясували, що майже чверть усіх людей на нашій планеті загострено вловлюють інформацію, яку вони приймають через органи почуттів. І як показали дослідження, ця особливість сприяє появі талановитих композиторів та музикантів, акторів та кінорежисерів.

   Людина у своїй природі отримує набір різних почуттів, якими вона сприймає себе і навколишній світ. У кожного сенсорність відрізняється рівнем сприйнятливості цих почуттів та їх відмінності між собою як якістю сигналу, так і реакцією на нього, що і називають сенсорністю.

   Можна знайти багато людей, у яких тіло по-різному реагує на внутрішні зміни, такі як біль, голод, зростання і старіння, і на зовнішні зміни, такі як холод, спека, укуси комах або тварин.

   Так само є люди, які відрізняються своєю реакцією на душевні переживання, на одне й те саме. Одні ображаються, інші прощають, хтось обурюється, а хтось зберігає рівновагу, є ті, хто зневіряється через дрібниці, а є ті, які в серйозних ситуаціях не втрачають голови.

   Складно говорити про духовні почуття, які не всі відчувають або їх часто плутають із душевними, і ця різноманітність у сприйнятті почуттів та реакцій людей залежить від розвитку та стану обох душ людини, а не лише від її віку, чи її темпераменту.

   Плотська сенсорність полягає у пошуку «свого і для себе», почуття комфорту та блаженства, насолоди та ситості, майна та багатства, необхідності видовищ, задоволення блудної пристрасті, відсутності інтересу до життя інших.

   Душевний рівень сенсорності людини, пов'язаний з тимчасовою Душею або Особистістю, знаходиться в межах її інтересу насамперед до «свого місця в житті», далі від чудес до відкриттів, від справедливості до чесності, до естетичності та витонченості, грамотності та інтелектуального розуміння, відмовляючись від законів матерії.

   Духовний рівень сенсорності людини, що залежить від вічної Душі, проявляється в першу чергу в її інтересі пошуку «себе всередині», до таємниць, що там перебувають, у роздумах і розмовах про тонку матерію, вивчення нераціональних відчуттів Душі, особистої відповідальності, сенсу життя, в інтересі до музики та зірок, у перебування поза часом.

   Незважаючи на те, що існують змішані рівні сенсорності людини, що мають спільні риси двох і трьох рівнів, домінує в неї все ж таки один з них.

   Знання рівня та сили сенсорності людини, дає можливість їй визначити не лише її дії у себе, а й у інших людей. Безумовно, вони пов'язані з домінуванням у кожній людині чи вічної Душі, чи Осбистості чи плоті.

   Ця якість сприйняття, по-різному проявляючи себе у людях, також може видозмінюватися завдяки зміні оточення чи навчанню, як впливу певний час, загострюючись чи притупляючись.

   Ось чому багато людей, схильні вважати себе такими, що набули духовності або воцерковленими, часто відвідуючу їх чистоту або радість, плутають з нібито обов'язковим освяченням їх Небесною благодаттю Святого Духа. Це може статися на спільній або приватній молитві, на святих місцях або через очищені речові носії або предмети, але однією з причин цього самообману може бути слабка духовна сенсорність або її відсутність.

   Дивно виглядатимуть люди, які приписуватимуть себе до професійних музикантів, які знають нотну грамоту, мають музичний інструмент, знають багато про композиторів та їхні твори, часто бувають на концертах інших музикантів, але самі не грають, бо не мають музичного слуху. Але таких «знавців» набагато менше в музиці, які свято вірять у свої здібності, реально у них відсутні, але набагато більше в інших сферах діяльності людей.