Ілюзія чи реальність

Було б простіше і швидше впливати на душу Святому Духу і передати Його дари, минаючи тіло і матерію, через дух, совість і віру, але тоді може скасуватися втілення Сина Божого і виявиться марною Його Жертва, як і Його Церква.

   Всі знають, що священики, як і всі люди, недосконалі для того, щоб виконувати обряди. Вони не мають ідеальної духовної чистоти, не захищені від скверни, як не захищені і дари від оскверніння. Священики не бачать і не відчувають таємницю освячення предметів, як і не відрізняють чисте від скверни, а вони повинні мати цей дар або придбати його, але їх цього не вчать і до цього не готують.

   Може тому на підтвердження освячення і передачі дарів Духа Святого під час служіння, священикові потрібен матеріальний посередник, щоб з його допомогою, через зовнішню дію на нього всі сприймали і вірили у вчинення невидимого, якщо насправді його й не було. Адже вони, так само як і звичайні люди не бачать і не чують багато того, що відбувається в тонкому, так званому Духовному світі, у тому числі чи пробачив Бог людині гріхи, прощена і чи покаялася вона, і не знають причини її хвороб.

   Хоча священики і покликані освячувати, виконувати обряди, служби, Літургію, будувати храми, проповідувати, причащати, сповідувати людей, але як бачимо в житті, вони лише об'єднують, організовують і обіцяють, харчуючись від їхніх милостинь, але не освячують і не рятують людей.

   Вимовляючи фразу «В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа», священики освячують усе, але в ній відкриваються лише звання Святої Трійці, а власних назв немає, але маються на увазі імена Єгови та Ісуса-Єгешуа, може і тому нічого не освячується. Адже в достовірній інформації закладена енергія не тільки відчутна, а й діюча і змінююча.

   Складається враження, що Церква отримала ліцензію для збору особливого податку за надання населенню звання віруючого, як категорії людей, які досягли високої моральності та ще й гарантії на порятунок, але сили ця дія не має, навіть у її ієрархії.

   Те, що зараз говорять багато брехні про Ісуса, що нібито прийшов як Христос-Машіах - Цар Юдейський, від кровожерливого Єгови, тіло рятувати, а не як вчителя, що бажає відкрити людині очі на свою душу і наблизити її до Божої Подібності, то в цьому зацікавлені ті, кому заважає і так спотворене до непізнаваності, але не знищене до кінця Його вчення.

   Як у створенні, так і у всьому житті людей Дух присутній не завдяки їхньому бажанню, а лише за бажанням Бога: «Дух Божий створив мене, і подих Вседержителя дало мені життя». (Іов. 4, 33), будучи даром для всіх людей незалежно від раси, статі та віросповідання: «Дух дихає, де хоче, і голос його чуєш, а не знаєш, звідки приходить і куди йде: так буває з кожним, народженим від Духа». (Ів. 3:8), постійно живлячи душу людини.

   Тому чудеса відбуваються скрізь, навіть якщо їх не чекають, допомога людям надсилається не тільки віруючим, а й часто без молитви, адже і у нехрещених совість трудиться, душа томиться і шукає любові, як сказано в Євангелії «Той, Хто у вас, більше того, хто у світі» (1 Ів. 4:4).