Право вибору

Залишаючи людині, право вибирати, ким вона хоче бути праведником чи грішником, куди ж іти після смерті – до раю чи пекла, треба подумати, а чи справді нам надали повну свободу вибору. Адже нас ніхто не питав, яких би батьків ми б хотіли вибрати, хочемо, ми народиться чи ні, хочемо, ми народиться хворим чи здоровим, генієм чи ідіотом, зі синдромом Дауна чи інвалідом, красивим чи потворним, розумним чи дурним, глухим, німим. або сліпим. Які б ми хотіли вибрати тіло, стать, національність, віросповідання, колір шкіри, місце проживання.

      Адже ми обмежені в мисленні, ми так само не повністю керуємо своєю пам'яттю, і зовсім не керуємо своїм сном, у порівнянні з багатьма живими істотами, у нас не досконально розвинені органи почуттів, нам складно захистити себе від нападів загиблих ангелів у вигляді помислів та фобій, ми залежні від своєї плоті, використовуючи її, при цьому піддаючи її всіляким шкідливим впливам, що призводить її до хвороб. Ми також не вільні від первородного гріха, отримавши його через батьків.

   А може, хтось із нас хотів би бути створеним не батьками, а Богом, і не людиною, а ангелом. Людина помирає тоді, коли не хоче, а коли хоче, будучи тяжко хворою, смерть до неї не приходить.

   Якби ми самі вибрали, коли народиться, де і ким, коли померти, то це було б не лише наданням нам права вибору, а й привід до особистої відповідальності, адже вчити людину керувати автомобілем на ходу – і дивуватися з того, що вонаможе зробити аварію, принаймні, наївно.

   Не може люблячий Батько з нами чинити, не виявляючи Своєї Любові. Його воля проявляється не в залякуванні та покаранні.

   Але якщо про мене, дивлячись на те, як складно я влаштований, подумали до цього, то чому далі, на мою думку, мене кидають на свавілля? Чи це мені все-таки, здається.

   АЛЕ МОЖЕ НАМ ВЖЕ ДАВАЛИ ПРАВО НА ВИБІР І У НАС ВЖЕ ЗАПИТУВАЛИ… РАНІШЕ...?