Закони тимчасові та вічні

    Як духовний, так і матеріальний світ існують завдяки своїм неписаним, а діючим і володіючимсилою законам, які не дозволяють цим світам зруйнуватися і зникнути. Рідко які з цих законів можуть одночасно діяти у всіх світах Всесвіту, а так, як люди не зустрічаючись із деякими з цих законів, не знають їх, тому вони й не визнають їхнього існування.

   Один із спільних і важливих для всього Всесвіту Закон Еволюції діє по-різному, як у Духовному, так і в матеріальному світі і вимагає від духовних істот та всього Духовного світу вдосконалення, а у Душі – активізації духу та сил творення. Активним виконавцем цих вимог є Закон Циклів, який змінює умови існування, але у матеріальному світі він впливає на тіло тварин і людей природним відбором за допомогою смерті.

   Наступний загальний і не менш важливий Закон Єдності вимагає усунути не тільки розладнання людини в собі, але й повернути всім справжнє благоговіння перед життям в обох світах. Але як показує історія людства, багаторазові спроби дати цьому Закону запанувати між людьми зазнають невдачі. Але без Закону Відображення, який розкриває таємницю всіх форм життя, що мають одне й те саме джерело, що використовується Духовним і матеріальним світом, як спосіб об'єднання, на Землі призводило людство лише до війн та руйнування.

   Для збереження сталості у розвитку Всесвіту існують як Закон Вільноїволі, що надає усьому живому право вибору, так і Закон Справедливості або Причини та Наслідків, що перешкоджає розмноженню зла.

   Попередні Закони не можуть існувати власними силами, для чого їм потрібен ще один важливий загальний Закон Гармонії, який діє у всіх формах тимчасового та вічного життя. Поєднуючи в собі красу, світло, енергії, він не може реалізуватися без допомоги Закону Творчості та Творення, що надихається любов'ю, вічністю та життям, що стали ідеєю та причиною його появи.

   За допомогою цих законів, якими пронизано весь Всесвіт, Творці не допустили появи хоч найменшого порушення його влаштування або перешкод із боку сил та істот, здатних на таке.

   Наявність у людині двох світів, вічного і тимчасового часто змушує її змішувати їх у собі, що заважає розрізняти, і виявляти ці закони, які діють у цих світах. Ці закони діють по-своєму в Особистості і Душі, тому в людини, яка живе Особистістю, домінують закони матеріального світу, а в людини, яка живе Душою, головними стають духовні закони, що позначається на її мисленні, почуттях і справах, які пронизані любов'ю, що робить таких людей великою рідкістю і дуже відрізняє їхню відмінність від більшості людей.

   Душа, як духовна істота своїм походженням має бути вдячна Духовному світу, а до свого перебування в матеріальному світі віднестися лише як до тимчасової міри, необхідної для свого розвитку, тому її складно відчути, побачити і зрозуміти.

   Може тому все рідше і рідше, як сама людина, так і сучасне суспільство згадують про Душу, яка живе за законами Духовного світу, підкорившись більш помітному і швидкому творенню та творчості в матеріальному світі.

   Оскільки сили і час, витрачені на Душу виявляться лише після смерті, то внаслідок цього вибору ставлення людей до неї змінилося, що в свою чергу позначилося і на ставленні до неї сучасної психології. Це було виражено в словах, записаних в енциклопедії «Британника» «Бідна, бідна психологія, спочатку вона втратила душу, потім психіку, потім свідомість і тепер боїться за поведінку».

   Сподіваючись на знецінення і профанацію Душі людьми і здебільшого людства, сили зла не втомлюються робити спроби гальмування фізичного, інтелектуального та духовного розвитку людини у земному житті, переконуючи всіх, кого можливо у постійній загрозі їхньому життю, її беззахисності та як висновок – недоцільності. Незважаючи на марність своїх дій, цим силам вдається багатьох «відспівати» або «заземлити».

   Крім законів матеріального і Духовного світів люди встановлювали і свої, щоправда тимчасові закони, що не мають сили, але часом караючи за їх не шанування і не виконання, набагато суворіше, вважаючи їх важливішими за духовні. До них входять традиції, договори, моральні, державні закони, зокрема і релігійні, підкріплювані лише силою людською.

   Той природний моральний закон, який закладено в кожній людині і званий совістю, призначений лише для особистого користування, але із засобу допомоги її перетворили на привід для покарання або шантажу, що саме по собі аморально.

   Є закони матеріального світу, які діють на будь-який його агрегатний стан, є ті, що діють на живе тіло, але не відразу, а згодом. Але є закони духовні, які діють на Душу і совість людини, які так само згодом примушують відповідати і плоть за її слова, почуття, дії або передаючи відповідальність через кров усьому роду. Кожен гріх відбивається на совісті Душі, про що людина до кінця свого життя може і не знати, але не для того, щоб Душу покарати, а щоб її змінити та виправити.

   Бог своїми енергіями може впливати як на Духовний світ, так і на матеріальний світ через всі його стихії, у тому числі із яких він сотворений. Але так, як Душа, яка хоч і живе в тілі, але належить Духовному світу, створена з різних енергій, то впливати на неї можна лише тонкими та духовними енергіями, адже використовуючи стихії матеріального світу через тіло змінити Душу неможливо.

   Бажаючи розвитку своєї Душі, людина повинна знати всі закони, вміти відрізнити встановлені згори й наділені силою, що діють у Духовному світі та на Душу, від тих, що походять від людей, які мають відношення до матеріального світу та тіла.