Розділений та віддалений

Протягом усієї історії людства багато богословів, учених, антропологів, психіатрів, що займаються устрієм людини та її внутрішнім світом, помічали парадокс, пов'язаний з наявністю різноманітних психічних здібностей у людині та невмінням їх використовувати.

   Розвиваючись за законами еволюції, людина повинна була б за допомогою своєї діяльності напрацьовувати і виявляти всі закладені здібності у собі сама. Але лише за особливих обставин у людині без її на те бажання можуть виявитися такі рідкісні здібності, як знання майбутнього, передача інформації крізь перешкоди, бачити чи чути на відстані, впливати на предмети та переміщувати їх силою думки, приймати знання шляхом одкровень чи осяянь.

   Але на запитання, чому люди, які мають насичену особливими дарами природу, не можуть виявити в собі всі ці закладені Богом, в тому числі і вищезгадані здібності, поки що ніхто не може дати відповідь, тому що наша свідомість поки що не здатна допомогти людині проявити і використовувати їх в собі.

   Висновок, можливо, простий - або з природою людини в минулому щось сталося або   заважає.

   У вченні преп. М. Сповідника, про який згадувалося вище, в людині можна знайти особливий поділ, що відбувся в її природі та порушив її.

   У цьому вченні всіх «поділів» визнається п'ять. Природа, що оточує нас, поділяється на нестворене і створене. Створене, своєю чергою, ділиться на уявне і чуттєве. Чуттєве в ньому ділиться на небо та землю, земля ділиться на рай та всесвіт. Останній поділ знаходиться в самій людині - на чоловічу стать і жіночу.

   Поділ за вченням преп. М. Сповідника стався не лише у самій людині, а й між нею і Богом. Те рішення, що «Бог стане людиною, для того, щоб людина стала богом» було задумано ще на Предвічній Раді, говорить про первісну єдність Творця та Його створення.

   На думку преп. М. Сповідника в єстві «зіпсованої» людини так само як і у всьому Всесвіті мають місце 5 поділів.

Нестворене та створене. Бог створивши світло, дав виявитися йому у протистоянні з вічною і нествореною пітьмою.

  Думкове та чуттєве. Задум Бога проявився у створеному світі під виглядом енергії Життя, з її допомогою в утворенні Духовного світу, що складається з ангелів.

   Небо і земля. Після появи Духовного світу Бог вирішив створити світ матеріальний, і в ньому явив людину.

Рай і Всесвіт. Людина принесла в Рай, Святе місце своїм непослухом волі Творця темряву, зло і скверну, втративши не тільки Рай, а й свою святість.

Чоловіче та жіноче. Отримавши замість Раю всю землю, людина змушена була, на ній трудиться, множити свій рід, живити і зберігати його. У ній виявилося закладене Богом, чоловіче - активний і творчий початок, і жіноче – неактивний і зберігаючий початок, але нерідко втрачають силу, щоб об'єднати людину.

   Під час всього цього процесу зміни своєї природи, в людині зникало світло, з якого вона не тільки була створена, але і чим вона повинна живитися, розвиватися, уподібнюючись до свого Творця. Спочатку ж, людина знаходилася в стані істоти, яка не тільки була створена зі світла, як усі ангели, але й зсередини світилася, була освітлена зовні, світила навколо себе, і ділилася цим світлом з іншими.

   Не просто так відомий вчений К. Е. Ціолковський назвав кожну людину в майбутньому «сонячною людиною». Адже людина має можливість приймати, зберігати і виявляти різні енергії, у тому числі і світло, невидиме для очей, але відчутне на тонкому рівні, що впливає на її внутрішній світ, її почуття і характер.

   Не виключено, що люди відрізняються один від одного не тільки фізично, зростанням, віком, статтю, характером, а й кількістю енергій, що виявляють себе як невидимим «живим світлом», так і його протилежністю, невидимою «темрявою зла».

   Безумовно, «живе світло» і «темряву зла», як прояви активного впливу духовного світу, можна відрізнити від звичайного за допомогою Душі. А ось дії неактивного, видимого світла та темряви, здатні вплинути лише на настрій людини, можна побачити лише за допомогою зору Особистості.

    Святе Письмо говорить, що людина, створена зі Світла Божественною Любов'ю, але постраждала після втручання в її життя темряви, скуштувавши заборонений плід від дерева пізнання добра і зла, була позбавлена ​​своєї богоподібності, цілісності і вигнана з раю. Люди почали дивитись на все та бачити навколо себе по-іншому. Вони тимчасово перестали сприймати свою природу як створену Богом і належну Йому, але таємне бажання повернути собі це звання в одних спить, інших турбує своєю загадковістю, а деяких тягне до себе, вимагаючи відповіді.