Любов Душі

Відсутність любові у людей може бути пояснене по-різному: відсутністю її в житті людини з дитинства, застосуванням жорстокості до людини, одержимістю чи психічними відхиленнями.

   Але й під любов'ю люди часто мають на увазі насолоду та задоволення, поклоніння зіркам кіно, спорту та поп-культури, з нею плутають секс, любов до себе чи для себе.

   Любов Бога створює у Матеріальному світі живих смертних та Духовному світі вічних духовних істот за допомогою Законів Еволюції, Єдності та Гармонії.

   Якщо будь-якого з нас запитати, що дає відчувати і переживати, ставитися до всього і бачити все чистим і благим, освітлюючи і обожнюючи все, зачаровуватися і підносити все, захоплюватися і дивуватися всім. Боготворити і обожнювати, блаженствувати і всією душею упадати, співчувати і співпереживати, радіти і милуватися, дивуватися і вражатися, не дає бути байдужим до всіх, більшість скажуть, що це музика або почуття матері.

   Адже саме так діє Божественна Любов, саме так Бог хоче, щоб ми любили Його та весь створений Ним світ.

   Але якщо музика може пробудити у багатьох людей подібні почуття, ніби примушуючи до них, то люблячи по-своєму, людина хоч і відчуває ці почуття, але при цьому страждає від її швидкоплинності. Якщо та музика, яка виходить ззовні, тимчасова та її дія швидко розчиняється у нашій свідомості, то й наше недосконале почуття любові, як не зрілих сутностей, не готових переживати та зберігати її у справжньому вигляді, швидко остигає.

   Така недосконала чи не справжня любов є у кожної людини. Естетична її версія полягає у милуванні природою, підводним світом, музикою, живописом, архітектурою та небом, особливо його нічним виглядом. Етична любов проявляється у стосунках з людьми під виглядом закоханості і найчастіше проявляється у дружбі між близькими родичами, друзями, батьками та дітьми. Романтична любов може виявити себе закоханістю молодих людей, поклонінню своєму кумиру як ідолу. Божественна або космічна любов, що відноситься до всього, як гідного її уваги, тому все освячує і очищає, обожнює і облагороджує.

   Але самій людині, тобто Особистістю любити по-справжньому завжди, скрізь і всіх не можливо і марно, це можливо лише з Богом у Душі. Крім цього Особистість, не розуміючи своєї Душі, не бачить ні інших душ, ні Духовного світу, які можуть стати тим, що можна і для чого треба боготворити і обожнювати.

   Якщо подивитися на наше зовнішнє і внутрішнє життя, його перебіг і ту складність у сприйнятті його, перед нами відкривається велична композиція, яку створює Бог, що складається зі звуків, світла, запахів і чуттєвих вібрацій, духовного і матеріального життя, яке можна сприймати як вічне і нескінченно тривале.

   Але ми не цінуємо її і не вдячні Йому, оскільки не вчимося нею жити.

    «…нехай дасть вам, за багатством слави Своєї, міцно утвердитися Духом Його у внутрішній людині, вірою вселитися Христові в серця ваші, щоб ви, укорінені і затверджені в любові, могли осягнути з усіма святими, що широта і довгота, і глибина і висота, і розуміти любов, що перевищує розуміння, Христову, щоб вам виповнитися всією повнотою Божою» (Еф. 3,18).