Дитинство та депривація

Один з важливих періодів у житті людини припадає не тільки на момент появи її на світ, але й на ту частину свого буття, яку вона проводить у сім'ї, де вона стає і починає усвідомлювати себе людиною. Не всі сім'ї влаштовуються однаково, не всі сім’ї можуть стати благополучними, так як і не всі сім'ї виховують щасливих дітей. Які тільки причини не називають батьки у своє виправдання за неблагополучний результат виховання свого потомства.

   І ось до цього періоду батькам потрібно бути заздалегідь готовими до випробувань, а не вчитись на ходу, на дітях.

   Вічне та актуальне питання: що потрібно людині для нормального життя, крім, безумовно, їжі та води? Виявляється, багато всього і з самого дитинства: це і неприхована радість батьків при її народженні, і ніжно проспівана колискова пісенька, улюблені іграшки в ліжечку, щаслива посмішка мами та близьких людей, і можливість вільно рухатися, і відсутність загроз, що питання залишиться без відповіді, та суспільство людей навколо і … багато чого ще. Все це здається дрібницями, але якщо позбавити людину цих «дрібниць» – може змінитися її доля! Таке поняття як депривація – і означає «позбавлення».

   Найчастіше діти переживають стан депривації в сім'ї, де батьки не готові до появи дитини, якщо вона, на їхню думку, мала з'явитися на світ, маючи іншу стать, якщо батьки зайняті і часто відсутні в житті дитини, перекладаючи її виховання на своїх батьків чи няню. Нерідко батьки, або один з них чекає або хоче мати немовля певної статі, а не отримавши бажаного, і далі не змінює свого ставлення до статі дитини, що часто позначається на її поведінці та її гендерній перевазі.

   Майже всі діти, що потрапили під дію сімейної депривації, як з боку батька, так і з боку матері, найчастіше стають залежними. З дитинства ці люди можуть потрапляти під вплив різноманітних адикцій, носити у собі образи батьків і висловлювати до них всілякі претензії.

   У житті кожної людини бувають ситуації, в яких випробовуються їхня честь, самолюбство і витримка, і мало хто міг утриматися від образ, але появі образи винні не лише батьки, з дитинства позбавляючи дитину любові та великодушності, але й скривджений. Але мало хто знає чи здогадується, що образа може стати причиною будь-якої пухлини.

   Рідкісна образа на себе, звана досадою призводить лише до доброякісної пухлини, а ось образа на когось стає причиною злоякісної пухлини. Рак настає тоді, коли образу не можуть довго вибачити чи забути її, не прощаючи. Для багатьох, виявляється, вибачити набагато складніше, ніж зробити операцію чи померти.

   Але вибачити відразу не можна, оскільки в першу чергу потрібно виявити образу, а потім зрозуміти, пояснити, виправдати, пошкодувати і пробачити.

   Мало хто з батьків знає, а психологи забувають або упускають із виду феномен «першого кадру», що грає істотну та домінуючу роль у формуванні та функціонуванні свідомості дитини.

   Цей ефект починає свій вплив з моменту відкриття людині навколишньої реальності. Поступово, приблизно в перші 5 років, свідомість показує світ, що існує навколо нас через органи чуття, до 10 років усвідомлення відкриває нам своє «Я» та його відмінність від світу, до 16 років самосвідомість знайомить нас з нашим внутрішнім світом та совістю. Спрацьовує цей ефект як один принцип, на різних етапах розвитку людини в перші 20 років.

   Поряд із проблемою депривації, в останні десятиліття в життя сучасної сім'ї почали проникати відносини, пов'язані зі зникненням авторитету дорослих та батьків. Ці відносини стали помітними і дедалі більше позначаються на часі дозрівання людини та її Особистості.

   Одні батьки, які дотримуються консервативних поглядів, мають авторитет у своїх дітей, а діти прислухаються до батьківських настанов. Інші батьки та старші не вчать молодших з низки причин, а вони в свою чергу обходяться, будучи виховані своїм середовищем. А ось інші не тільки не вчаться у батьків або вчителів, але й самі намагаються вчити старших, вважаючи знання і навіть мудрість, хоч і доступною, але тимчасовою інформацією, що змінюється, не вартої їх зусиль. Цю тему добре виклала американський антрополог, професор Маргарет Мід.