Душа та Рід

Якщо Особистість або тимчасова душа в часі існує лише протягом життя плоті, то кров, що передається з плоті до плоті, існує безперервно з дня створення Адама, і її перебіг, як і її сила, звана Родом, завжди, але частково проявляється, в окремій Особистості, що харчується від крові людини. З цим пов'язаний і вік вічної Душі, що з'являється в людині, сама вибирає їй майбутніх батьків, і через дану їй плоть, а також створену з неї тимчасову душу, - і їхній Рід, що підходить для її розвитку.

   Адже тому можна зустріти людей, які належать відомому, чи талановитому, чи знаменитому Роду, але у яких слабко виявляється чи зовсім відсутня духовність і навпаки. Можна познайомитися з такими людьми, які належать до невідомого Роду, але при всій своїй зовнішній простоті мають природну мудрість і високу духовність.

   Молода вічна Душа частіше вибирає собі зручне тіло з позитивного, відомого Роду, де життя пройшло б для неї без особливих ускладнень і страждань, при цьому проживаючи її даремно. Вічна Душа, що дозріває, частіше вибирає важке і складне життя в тілі, що несе кров важкого, обтяженого гріхами Роду, але надає на неї очищувальну дію.

    Важливо знати, що тимчасова душа з'являється разом із тілом у вигляді енергій, а вічна Душа, з'являючись після 7 тижня, коли формується серце, створює з цих енергій свою копію - Особистість.

    Тимчасова душа пов'язана з Родом і має спілкування з ним через кров, але, живучи самостійно, лише складається ним, але, перебуваючи в крові, залишає слід свого перебування і в Роді.

   Рід, одночасно як поняття, вживається в біології, як вид однакових живих істот, у деяких релігіях як ім'я божества, в езотериці та в лінгвістико-хвильовій генетиці, як особлива енергія людини. Але їм можна назвати і силу, яка знаходиться в крові кожної людини і більше схожа на якусь суміш з інформації, енергій і переживань всіх тваринних душ або Особистостей, що входили до неї, так само частково діє в нашій свідомості.

   Душа, заради якої народжується людина, хоч і є прихованою, і не проявляє себе явно, залишається такою ж живою, як і все те, що вона має. Як і головний творчий акт у людині – приведення Образу Божого до Його Подібності, так і все його єство підпорядковується чоловічому та жіночому початку, вимагаючи єдності у плоті, у душах. Тому і після смерті плоті Душа перебуває не тільки вічною, але й розвивається, тобто має в собі такі ж животворні енергії, що допомагають їй бути сутністю, що живе і творить.

   Якщо Душі після Страшного Суду і при спільному Воскресінні повернуть тіло, як про це говорить вчення Християнської Церкви, то вона не зможе бути нетлінною і без живої крові, адже тоді тимчасовій душі, або тій, яка жила в тілі без крові, нікуди подітися.

   Можливо, і у Сина Божого при Втіленні з'явилася в Крові Його Плоті тимчасова душа, як і у будь-якої людини. Але те, що ця душа стала вічною, таких підтверджень про її існування в Євангелії, в молитвах, у чині всіх Літургій дуже мало, а про перебування її в Крові та Плоті Євхаристії взагалі немає. Так само ні в Біблії, ні в Християнському вченні нічого не говориться про те, як може після воскресіння душа, з'єднається зі своїм тілом або увійти до неї, яка не має крові, в якій вона жила.