Рід у крові, а дух у душі

Кожна людина проходить за своє життя багато випробувань, у вигляді хвороб чи втрат, з них є явно ті, що є наслідком скоєних гріхів, але є й ті, що ставлять у глухий кут. Цими причинами можуть бути, по-перше, відповідальність людини за свій Рід або свою кров, в якій вона знаходиться, і виявляються в тілі, по-друге, попередні життя Душі, які вона сама, заробляючи собі на духовному плані, вручає людині її долю та зустріч із заслуженим нею Родом.

   Як рід, що перебуває в крові і має ту саму формулу, що і у перших людей і багатьох тварин, використовує воду, що з'явилася мільйони років тому, так і дух, даний Богом, і перебуває в Душі, говорить про ту мету, заради якої вона з'явилася на Землі. Вона має такий самий Образ Божий, закладений і влаштований так, як і в перших душах людей, починаючи з Адама. Рід людський може існувати, в матеріальному світі тільки в крові, що є носієм пережитого і створеного всіма його поколіннями, але Душа, яка жила всього одне життя, не може і не повинна відповідати за інші життя. Якщо Душа народжується один раз, вона з'являється як немовля, не знаючи ні Духовного світу, ні гріха, але якщо не один раз, тоді її покарання доречне, але не в пеклі.

   Про які душі йдеться у церковних молитвах «за упокій», якщо душі, будучи вічними, не зникають і не засинають, звісно, ​​про ті, які справді вмирають. Ці молитви необхідні тваринній душі, яка вмирає частинами на 3-й, 9-й і 40-й день, і страждає від своєї кончини.

   Слова Бога зі Старого Завіту «І сказав: Що ти зробив? голос крові брата твого кричить до Мене від землі» (Бут. 4,10) говорять про те, що не тіло і кров скаржиться Богові, а тваринна душа, яка перебуває деякий час у крові плоті.

   Душа не літає, як каже Церква, із землі на Небо і в пекло в перші, 40 днів, адже це не потрібно душам немовлят, неможливо душам, які створили в житті багато зла, тим більше якщо її часто бачать родичі до 40 дня.

   Тваринна душа або Особистість, створювана Душею з енергій плоті, так само відчуває вплив Роду на собі, саме вона і відтворює все пережите прабатьками в минулому як погане, так і хороше.

    «…Бо душа кожного тіла є кров його, вона душа його;» (Лев, 14, 17)

   «... бо дух плоті й кісток не має, як бачите в Мене». (Лк.39, 24)

   «Хто знає: дух (руах) синів людських чи піднімається вгору, і дух (руах) тварин сходить чи вниз, у землю?» (Еккл. 3:19–21).

   «Хоча тіло повертається на порох, дух повертається до Бога. Соломон сказав, що в момент смерті порох людини повертається в землю і стає тим, чим він був; а дух повертається до Бога, Який дав його» (Еккл. 12:7)

   На підставі слів Св. Письма душа, що знаходиться в крові, так звана Особистість йде в порох, тобто вмирає, а дух, що повертається до Бога, веде себе не як подих життя, а як вічна Душа, яка виявляє любов, мир, віру та доброту.

   «Як зелені листя на густому дереві – одні спадають, а інші виростають: так і рід від плоті та крові – один помирає, а інший народжується». (Сир. 14:19)

   «Вона (Премудрість) – одна, але може все, і, перебуваючи в самій собі, все оновлює, і, переходячи з роду в рід у святі душі, готує друзів Божих та пророків» (Прем. 7, 27)

   Саме кров несе гріхи Роду та багатьох поколінь, а вічна Душа приходить на одне життя людини, виходячи потім із неї, вселяючись в інше тіло і відповідати за всі їхні гріхи не може.

   «Від однієї крові Він учинив увесь рід людський» (Діян.17,26)

   Якщо Рід перебуває в крові людини і переходить від одного до іншого, то вічна Душа не може народитися від крові, як і від Душі батьків, інакше вона нестиме відповідальність, і покарана, не тільки за первородний гріх, а й за гріхи всіх предків.

   Народжуючись чи приходячи від Бога, хоча, як розповідає Біблія, Він уже все створив вперше 6 днів, тим більше Душа не може отримати гріхи інших і відповідати за них.

   Складно так само пояснити, навіщо дух може залишити душу, що грішила, після смерті і повернутися до Бога не чистим, що неприпустимо. Але якщо він несе в собі все пережите людиною і найчастіше негативне, він повинен зникнути або потрапити до пекла, що так само не відповідає Біблії.

   Саме вічна Душа, яку називають духом, втілює любов'ю Подібність у своєму Образі Божому, а тваринна і тимчасова душа, звана Особистістю, змушена більше жити і займатися тілом: «Справи тіла відомі; вони суть: перелюб, блуд, нечистота, непотребність, ідолослужіння, чарівництво, ворожнеча, сварки, заздрість, гнів, чвари, розбіжності, спокуси, брехні, ненависть, вбивства, пияцтво, безчинство тощо. Плід же духу: любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра» (Гал. 5, 19-22).

   Душа не може нести відповідальність за життя і гріхи кровних родичів людини або її Роду, оскільки цей тягар може весь час обтяжувати її, і вона не матиме ні рівних умов, ні свободи вибору. Але те, що кров перших людей несла трохи гріхів Рода, ніж та, яка перебуває у людей, які живуть в останні часи, говорить про більш важке життя тваринної душі, хоч і тимчасової, а у людей, що народжуються, гріхи Роду будуть накопичуватися і множитися.

   Навіть воскресле тіло кожної людини матиме зв'язок зі своїм Родом, як і тіло Христа, отримане від Богородиці, має так само зв'язок із Його родом.